Новини

Проєкт «85 розповідей випускників коледжу»

Кордис (Данів) Тетяна Олексіївна. Навчалася в Івано-Франківському базовому медичному училищі у 1990-1993 рр. за спеціальністю «Сестринська справа». У 1993-1999 рр. навчалася в Чернівецькому державному університеті імені Юрія Федьковича за спеціальністю «Біологія». Працювала медичною сестрою фізіотерапевтичного відділення обласної клінічної лікарні в Івано-Франківську, а після закінчення Чернівецького університету з 2000 року – в Івано-Франківському медичному фаховому коледжі методистом відділення післядипломної освіти. Була викладачкою біології і медичної біології, а згодом – догляду за хворими та медичної маніпуляційної техніки. У 2014-2018 рр. навчалася в Тернопільському державному медичному університеті за спеціальністю «Медсестринство», кваліфікація «Магістр медсестринства».

Тетяна КОРДИС: Відкрили в нас сакральну любов до своєї професії

Спогади про навчання в Івано-Франківському базовому медичному училищі у мене найяскравіші. Хоч і минуло вже .... ух, скільки років.

Студентські роки залишаються в моїй пам'яті назавжди. Безумовно, це найпрекрасніший період у житті кожної людини, коли ти ще не працюєш, але вже і не навчаєшся у школі. Коли можеш одержувати стипендію і сам розпоряджатися своїми фінансами. Коли чекаєш завершення сесії так, наче після неї відбудеться у твоєму житті щось дивовижне.

Кажучи відверто, я щиро заздрю нашим сьогоднішнім студентам. Адже у них таке безтурботне життя, вони можуть собі дозволити багато того, що в їх статусі є прийнятним.

З великою ностальгією згадую свої студентські роки. Хоча умови навчання були далеко не такими, як зараз. Це був важкий період і для молодої Української держави, яка тільки починала своє становлення після розвалу Союзу, і для людей, бо тоді були проблеми і з роботою, і з зарплатою, і з різними дефіцитами.

За кілька років до того медичне училище змінило адресу, переїхало на вулицю Гетьмана Мазепи. Будівля ще була необжита, необлаштована. На першому-другому курсах під час практики перед навчальним семестром ми допомагали прибирати приміщення. З огляду років можу сказати, наскільки змінився наш навчальний заклад – зараз тут комфортні умови навчання, всі зручності, тепло, затишно, сучасна техніка, тренажери. Чи порівнюю з точки зору викладачки догляду за хворими: вчилися робити ін’єкції шприцами і голками, які потрібно було стерилізувати, а зараз є одноразові.

Коли я вступила в училище, у нашій групі було 30 студентів, а коли закінчувала, то 42 дівчини і один хлопець, Руслан Новосядлий. Він у нас був старостою групи, а зараз працює в США. Група була дружна. На заняття тоді одягали прості хірургічні халати, які зав’язувалися на спині. Як кажуть, хто що мав, те і носив.

В училищі ми знайшли своїх друзів, можливо, хтось – кохання. Тут ми наповнили своє єство новими думками, новими знаннями, новими зацікавленнями, новим сенсом життя. Зустріли людей, які долучились до формування нашого світогляду, які подарували не лише знання і практичні вміння та навички, але й відкрили в нас сакральну любов до своєї професії. Цей дарунок неможливо описати словами. Своїми мудрими думками, своїм наочним прикладом викладачі намагалися посіяти у душах кожного з нас настанови на подальше життя, скарби із досвіду, які витримали випробування часом і які ще такі далекі та непізнанні були тоді для нас, молодих людей, студентів училища.

З особливою шаною і теплотою хочу згадати свою класну керівничку – Олександру Іванівну Новосельську. Це прекрасна людина, ерудована та вміла викладачка, яка своїм особистим прикладом ставлення до роботи та до нас, студентів, виховувала дружній, згуртований колектив. Вони викладала педіатрію, а ми всі три роки навчання були для неї наче рідними дітьми. Уже як я працювала в ІФМФК, то при зустрічі Олександра Іванівна завжди розпитувала про наших, пам’ятала про всіх, цікавилася долею кожного.

Найкращі спогади і слова безмежної вдячності (шкода, що багатьом запізнілі) – Стефанії Йосипівні Матіяш, Любові Михайлівні Облогіній, Галині Петрівні Ткачук, Марії Василівні Мудрак, Лесі Федорівні Смицнюк, Ярославі Дмитрівні Мазурак, Олександрі Олександрівні Босович, Кіндрату Григоровичу Лавруку, Зені Василівні Никифорук, Оксані Володимирівні Афтанас, Ларисі Іванівні Мартиненко, Казимиру Йосиповичу Річці, Нелі Дмитрівні Пітулей та іншим. Хіба можна забути, як Казимир Йосипович Річка називав нас «козульками», випікав для нас тортики, приносив самовар і поїв студентів чаєм?

Не можу не згадати відомого українського композитора Дмитра Гнатовича Циганкова. У мене він викладав математику і був керівником художньої самодіяльності. Надзвичайно працьовита, емоційна, запальна, з гарним почуттям гумору людина, оптимізм якої передавався усім оточуючим.

Через десятки літ цінності і пріоритети медичного коледжу не змінилися. Сьогодні тут панує культ науки, студентів виховують і готують до самовідданої праці медика. Словом, – заклад вищого класу!

Тут створена потужна матеріальна база, працює висококваліфікований викладацький колектив. Під вмілим керівництвом директора Івано-Франківський медичний фаховий тепер уже коледж розбудовується, процвітає і є закладом європейського рівня.

Понад 20 років минуло, проте під час зустрічі з випускниками, на яку збираються мої одногрупники, зі спогадів виринають події, наче відбувалися вчора. Отож, поки живе пам’ять про навчання в Івано-Франківському базовому медичному училищі, доти він існуватиме, адже вірно говорять, що без минулого немає майбутнього.

Тетяна КОРДИС, випускниця Івано-Франківського медичного базового коледжу 1993 року.

85 розповідей випускників коледжу

 

Наша адреса

Тел/факс: (0342) 75-32-58
Відділення післядипломної освіти
Тел: (0342)528004
 

 

Для студентів

Moodle

Корисні посилання

ZNO

vfpo

Copyright © 2021 Комунальний заклад фахової передвищої освіти "Івано-Франківський медичний фаховий коледж" Івано-Франківської обласної ради