Для бібліотеки Івано-Франківського медичного фахового коледжу придбано три примірники «Кобзаря» Тараса Шевченка, виданого у Харкові до 200-річчя Поета. Таке ювілейне найповніше подарункове видання Шевченкових творів поповнило книгозбірню коледжу поряд з медичною літературою, адже головною метою навчального закладу є формування і розвиток високоінтелектуальної, свідомої особистості з громадянською позицією.
Цінність цього «Кобзаря» в тому, що, на відміну від численних попередніх збірок, це є насправді максимально повне зібрання поетового спадку. Чи не п’ята частина в ньому – те, чого не було в жодних попередніх «Кобзарях», з авторовими варіантами, практично невідомими. Вміщено також чимало унікальних прижиттєвих документів, поетових автографів віршів, листів, світлин й автопортретів.
Ще одна цікава особливість – все видання, від першої до останньої сторінки, унормовано згідно з правилами українського правопису 1928 року (так званого Харківського, або Скрипниківського правопису), який, на думку науковців-філологів, є історично й фонетично найближчим до мови, якою промовляв до нас Поет.
Органічним доповненням книги є яскрава доповідь Дмитра Донцова «Заповіт Шевченка», виголошена на Шевченківській академії в Торонті у 1950 році, есей Ірини Фаріон, науковий розслід щодо природи Харківського правопису академіка Олександра Пономаріва тощо.
Директор коледжу Володимир Стасюк переконаний, що «нині така книжка має бути в кожній хаті українця. Наразі «Кобзарі» придбали для бібліотеки, щоб студенти читали, думали, відчували себе відповідальними за долю України. Як писав Дмитро Донцов, щоб слово Шевченка «лунало кличним дзвоном», щоб його «почули оглухлі, випростувалися похилені й горбаті».
Хтось може заперечити, що і сьогодні «Кобзар», а то і кілька різних його видань є у наших домівках. Та знову варто закцентувати увагу на тому, що попередні варіанти були неповними, іноді з неточностями чи перекрученнями. Якщо неповними, то не могли відобразити всю велич Тараса Шевченка. Чи не варто це виправити, дбаючи про розвиток нації?
Первинний осередок «Просвіти» коледжу вирішив звернутися з проханням до центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т.Г.Шевченка (уже сама назва зобов’язує, адже громадська культурно-просвітницька організація носить ім’я Поета) перевидати хоча б півмільйонним тиражем повновартісний «Кобзар» в наступному році, до 160-ї річниці з дня смерті Шевченка. Це була б добра справа, адже тиражі за 2014 і 2018 роки уже розійшлися. Спробувати зробити попередні замовлення через регіональні осередки, шукати благодійні кошти чи інші джерела фінансування.
Повноцінне видання «Кобзаря» може стати надійним елементом просвіти українського народу в непростий сьогоднішній час. Ця книга могла би бути найкращим подарунком кожному. Тарас Шевченко для нас усіх є вічним Кобзарем, що торкається струн душі кожного українця.