Новини

Розповідь №29 із проєкту «85 розповідей випускників коледжу»

Цюник (Василів) Галина Іванівна. Навчалася в Івано-Франківському базовому медичному училищі у 1996-1998 рр. за спеціальністю «Сестринська справа». За направленням трудову діяльність розпочала в 1998 р. на посаді медичної сестри Калуської дитячої поліклініки. У 2000-2004 рр. працювала дільничною медсестрою. У 2008-2011 рр. – головна медсестра дитячої лікарні Калуської ЦРЛ. З 2011 р. переведена на посаду сестри медичної палатної інфекційно-педіатричного відділення дитячої лікарні Калуської ЦРЛ. У 2019-2021 рр. навчалася в Тернопільському національному медичному університеті імені  І.Я. Горбачевського МОЗ України, де здобула диплом бакалавра. У 2021 р. переведена на посаду палатної медичної сестри палати інтенсивної терапії педіатричного відділення стаціонару КНП «Калуська ЦРЛ».

Галина ЦЮНИК: Наші вчителі посіяли в наші душі добре, розумне і вічне

Майже чверть століття, від самого закінчення Івано-Франківського базового медичного училища, моя професія і моя робота пов’язані з дітками. Отримавши направлення, свою трудову діяльність я розпочала в 1998 році на посаді медичної сестри Калуської дитячої поліклініки. Тут ознайомилась з роботою медичної сестри хірургічного та травматологічного кабінетів, кабінету профілактичних щеплень, кабінету виписки листків непрацездатності, кабінету психіатра та інших. Також доводилося певний час, у 2000-2004 роках, працювати дільничною медсестрою. Отак працюючи у кожному із кабінетів, я здобула неоціненний багаж знань. Для мене все це було цікаво, і отриманий досвід був певною перемогою над собою.

З 2008 по 2011 рік була переведена на посаду головної медсестри дитячої лікарні Калуської ЦРЛ. Мала у підпорядкуванні певну кількість медичних сестер та молодшого медперсоналу, тож головним завданням для мене було здобути повагу та авторитет, знайти підхід до кожного, з розумінням ставитися до тих, у кого виникали проблеми в особистій чи професійній сфері, збудувати місток довіри. Колектив дитячої лікарні дуже хороший, веселий, привітний та дружелюбний, колеги прийняли мене у свою родину, і ми виконували свої обов’язки, працювали злагоджено у команді. Відчували себе одною великою родиною, об’єднаною спільною справою – допомогти маленькому пацієнту. Адже в руках медичних працівників дитячої лікарні майбутнє нашої держави – діти!

З 2011 року я перевелася на посаду сестри медичної палатної інфекційно-педіатричного відділення дитячої лікарні Калуської ЦРЛ.

Робота з маленькими пацієнтами – одна з найважчих, тому що дітки – це найцінніший скарб, сенс життя батьків. Саме тому, коли хворіють дітки, важливо підібрати правильне і потрібне слово, щоб заспокоїти батьків, дати їм віру в те, що все буде гаразд з їхньою кровинкою, підтримати у складний для них час. Найбільша нагорода для медиків – це здорова малеча та щасливі батьки.

…Для мене ця робота починалася з навчання в Івано-Франківському базовому медичному училищі. Оскільки я народилася та виросла у родині лікарів, не було жодних сумнівів, що саме з медициною буде пов’язане моє життя.

Згадую важливий для України день 1 грудня 1991 року, коли відбувся загальнонаціональний референдум на території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. Однак цей день для нашої родини видався дуже сумним і трагічним – на 46-му році життя помер мій батько. Звичайно, наша родина важко пережила втрату дорогої людини. Всі турботи впали на плечі мами. Вона у важкі 90-ті залишилась одна з трьома дітьми без підтримки. Проте, з Божою допомогою, мама дала мені і братам дорогу в життя. Мені складно знайти потрібні слова, щоб описати всю глибину моє любові до мами, я вдячна найдорожчій людині та низько вклоняюся їй за підтримку, любов і терпіння, за її чуйне материнське серце.

Навчаючись у школі, я була впевнена, що піду в медичний навчальний заклад, тому в 11 класі почала підготовку до вступу. Моя праця, витрачений час і зусилля увінчалися успіхом, збулася моя мрія – у 1996 році я втупила до Івано-Франківського базового медичного училища на спеціальність «Сестринська справа».

Роки навчання в училищі були для мене сповнені надії і сподівань, мрій і віри, потреби бути комусь корисною.

Поринаючи у спогади і аналізуючи їх сьогодні, я усвідомлюю, наскільки важливі дружні стосунки. Ми часто спілкуємося з однокурсниками, згадуючи саме роки, проведені в медичному училищі. Згадуємо цікаві історії, іноді переглядаємо фото і з сумом визнаємо, що час зрадливо тікає і тільки спогади – наше багатство.

Тепер, звичайно, ми сміємося  над подіями того часу, коли здавалося, що ми не здамо залік чи не складемо екзамен. Пригадую, я з одного предмету (не буду називати якого) вивчила перший білет, прочитала 20 білетів, а загалом було їх 33. І яке було моє здивування, коли я зі страхом, що не здам екзамен, зайшла у авдиторію тридцятою і витягнула білет під номером 1. Це було диво!

Наші вчителі посіяли в наші душі добре, розумне і вічне. Вони від щирого серця прагнули нам допомогти, підказати, стати для нас просто друзями, з якими можна було б обговорити і особисті питання.

Приклад молодої викладачки ЛОР-захворювань, яка  закінчила наше училище, потім медичний інститут і прийшла на викладацьку роботу у Alma mater, особисто для мене став взірцем, надихнув на продовження освіти і поставив переді мною мрію і мету, які я пронесла через роки.

Не можу не відмітити викладачку педіатрії Олександру Іванівну Новосельську, яка була вимоглива щодо свого предмету. Я їй дуже вдячна за знання, адже саме вони стали найціннішими і найважливішими, бо якраз з педіатрією пов’язане моє життя.

Хочу згадати про ще один предмет, який став основою для професійної діяльності – це сестринська справа. В училищі його викладали Світлана Анатоліївна Богуш та Наталія Миронівна Тросцінська. До того ж зробили важливий особистий внесок у видання підручника «Сестринська справа», були його співавторами. Саме завдяки знанням, отриманим з цього підручника, та практичним заняттям ми стали справжніми медичними сестрами.

Щиро вдячна директору медучилища Володимиру Васильовичу Стасюку та всьому викладацькому колективу: Валентині Валентинівні Дутовій, Катерині Юріївні Якубів, Чеславі Михайлівні Рішко, Євдокії Миколаївні Богославець, Роману Івановичу Мальцю та багатьом іншим вчителям за сумлінну працю, залізну витримку, прекрасну підготовку, щире розуміння і добру підтримку.

Від них – і наука, і бажання постійно самовдосконалюватися, вчитися. У 2019-2021 роках я вчилася в Тернопільському національному медичному університеті імені  І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України, закінчивши, отримала диплом бакалавра. У 2021 році у зв’язку з реорганізацією структурного підрозділу «Дитяча лікарня» переведена на посаду палатної медичної сестри палати інтенсивної терапії педіатричного відділення стаціонару КНП «Калуська ЦРЛ».

Долаючи шлях своєї професійної діяльності, я зустріла та познайомилася з багатьма хорошими людьми, які навчали, надихали, виправляли та допомагали у певні моменти. З особливою вдячністю хочеться згадати заступницю медичного директора КНП «Калуська ЦРЛ» з медсестринства Регіну Андріївну Демус – хорошого наставника, мудрого керівника, професіонала своєї справи, що є взірцем для багатьох медичних працівників, яскравим прикладом лідерських якостей та професійної майстерності!

Працюючи у медичній сфері, я зустрічалася з різними випадками. Вони не минають, не залишаючи слідів після себе, ці миті назавжди закарбовуються у твоїй пам’яті. Іноді, після важкого чергування, нам, медикам, також потрібна підтримка, потрібне добре слово, розуміння, потрібні люди, з якими можеш поділитися своїм болем, люди, які тебе вислухають без зайвих слів та запитань. Я дякую Богу за свою сім’ю, бо саме завдяки їхній чуйності та розумінню, турботі та підтримці я здобуваю силу і впевненість.

Спостерігаючи за моєю професійною діяльністю і не зважаючи на певні труднощі, моя донечка Вікторія Ігорівна Базишин також обрала своїм життєвим шляхом медицину. Вона закінчила Івано-Франківський національний медичний університет за спеціальністю «Лікувальна справа», зараз лікар-інтерн.

А для мене знання, отримані у Івано-Франківському базовому училищі, – це цінний багаж, який надає впевненості у конкуренції на ринку праці, у професійній діяльності, соціальній сфері і особистому розвитку, це хороший старт у самостійне доросле життя.

Галина ЦЮНИК, випускниця Івано-Франківського базового медичного училища 1998 року.

85 розповідей випускників коледжу

 

Наша адреса

Тел/факс: (0342) 75-32-58
Відділення післядипломної освіти
Тел: (0342)528004
 

 

Для студентів

Moodle

Корисні посилання

ZNO

vfpo

Copyright © 2021 Комунальний заклад фахової передвищої освіти "Івано-Франківський медичний фаховий коледж" Івано-Франківської обласної ради