У четвер, 20 квітня,  студенти ІІ курсу 6 групи спеціалізації «Сестринська справа» разом з класною керівничкою групи, викладачкою української мови та літератури Ярославою Гениківною Максимів провели  виховну годину «Мій біль – Чорнобиль» з нагоди вшанування 37 річниці Чорнобильської катастрофи. На виховній годині були присутні також студенти ІІ курсу 3 групи спеціалізації «Сестринська справа» та ІІ курсу 5 групи спеціалізації «Лікувальна справа».

     Уночі 26 квітня 1986 р. вибухнув реактор Чорнобильської атомної електростанції, поклавши початок найстрашнішій техногенній катастрофі в історії людства. Вона стала не тільки одним з найбільших нещасть ХХ століття, що скалічили багато людських доль, а й показала зразки стійкості та самопожертви, а одночасно розкрила сутність радянського керівництва. 37 років — це не такий уже й значний термін, аби забути трагічну загибель пожежників і працівників АЕС, уражених променевою хворобою, забути біженців із прилеглих до станції районів, паніку на київських вокзалах, коли натовпи стривожених матерів намагалися вивезти дітей якнайдалі від небезпеки.

     Студенти пригадали ті страшні події, коли, ризикуючи власним життям та здоров’ям, військові, шахтарі, пожежники, працівники Чорнобильської АЕС боролися із невидимим ворогом – радіацією. Важливо пам’ятати не лише про героїзм ліквідаторів,  але й про подвиг медиків,  які без жодних засобів захисту від радіації, у надзвичайно складних умовах допомагали жертвам аварії на ЧАЕС. Спогади медиків, військових, переселенців з міста Прип’яті, а також реальні кадри тих подій, які побачили студенти, змусили ще раз замислитись над цінністю людського життя. Важливо не допустити в майбутньому повторення катастрофи, а особливо актуальним для нас цей урок історії стає зараз, коли над Україною після початку повномасштабного вторгнення росії знову нависла ядерна загроза, проте ми віримо в Збройні сили України, які мужньо боронять нас і від цієї біди…