На першу ювілейну зустріч після закінчення КЗФПО «Івано-Франківський медичний фаховий коледж» ІФОР (вул. Гетьмана Мазепи, 165) зібралися випускники 2018 року 5 групи спеціальності Лікувальна справа.
Перший ювілей, чи швидше напівювілей – це п’ять років після отримання дипломів фельдшерів. Вчилися вони ще в базовому медичному коледжі, а тепер статус освітнього закладу змінився – медичний фаховий коледж.
Випускникам 2018-го пощастило: то були роки повноцінного навчання, практики в медичних закладах, цікавого дозвілля, творчих конкурсів і концертів, спортивних турнірів. Вже після їхнього закінчення коледжу був COVID-19 з карантинними обмеженнями, з 24 лютого 2022 року – московсько-українська війна. Втім, всі виклики останніх трьох років не могли не торкнутись кожного з них, як і всіх українців.
Але на сьогодні спробували відкласти тривогу, сумні думки, хвилювання. Натомість це день спогадів для тих, хто зміг прийти в Alma mater, хай навіть їх не дуже багато, бо доля порозкидала випускників.
Попри те, що в ІФМФК триває вступна кампанія (22 липня – останні співбесіди з української мови у дев’ятикласників), для випускників 2018-го відкриті двері коледжу. Символічний момент: біля банера в холі ІФМФК щодня фотографувалися по дві групи цьогорічних абітурієнтів, які реєструвалися на співбесіду, а 22 липня на очах другої зміни вступників сфотографувалися і випускники, які закінчили коледж 5 років тому.
З колишніми студентами зустрілися директор ІФМФК Володимир Васильович Стасюк, класні керівники Олександр Романович Кравець (на молодших курсах) і Петро Богданович Годованець (на старший курсах), члени приймальної комісії Альона Миколаївна Валовіна, Наталія Михайлівна Мельник, Іван Зіновійович Земан, Наталія Андріївна Римар, Оксана Володимирівна Афтанас. Це було щире спілкування. Усім також цікаво було переглянути відеоролик про студентські роки, який випускники підготували спеціально для зустрічі. Завдяки включенню по вайберу змогли поспілкуватися і з тими, хто зараз в Німеччині, США…
Як завжди під час таких зустрічей було багато спогадів, розпитувань «Як ви? Де ви?», розповідей про себе і слів вдячності викладачам, спільних фотографій. Випускники подарували коледжу фотополотно зі своїми світлинами, ще одне – зі словами подяки.
І хоча це маленький ювілей – всього 5 років, і тим, хто зібрався на зустрічі у коледжі, здається, що не надто вони змінилися, хіба трошки посоліднішали, але сьогодні вони почувалися саме такими, як у студентські роки.
Важливо, щоб такі зустрічі для них стали традиційними. А ще – щоб підтримували зв’язки один з одним (в сьогоднішніх умовах дзвінок друга і добре слово можуть стати стресотерапією), щоб не забували своїх викладачів і Alma mater.
Пресцентр коледжу.
