Новини

Зустріч випускників через 30 і 15 років

      Емоційною і хвилюючою була зустріч 29 лютого випускників Івано-Франківського медичного училища 1990 і 2005 років. Через 30 і 15 років вони прийшли у свій навчальний заклад, який дав їм путівку у доросле життя.
     Саме у такі лютнево-березневі дні 1990 року 28 лютого був виданий наказ про присвоєння кваліфікації фельдшера студентам трьох груп, а 1 березня вони отримали дипломи. Перша з цих груп була особлива – стверджують і колишні студенти, і викладачі. Хоча б тому, що в ній переважали хлопці, їх готували «на Афганістан», вони навіть на навчання ходили у військовій формі. Доля вберегла їх, бо за рік до випуску радянські війська було виведено з Афганістану. Вони були першими у навчанні, першими «на буряках», після яких їх викликали в кабінет директора, першими у піснях, завдяки художньому керівнику і композитору Дмитру Циганкову.
     Під час зустрічі спершу на подвір’ї коледжу, потім у фоє, де зробили спільне фото на згадку, згодом в актовій залі і під час невеликої екскурсії навчальним закладом часто можна було почути: «А пам’ятаєте?». Хтось згадував, як сидів біля пічки на останній парті, хтось – як «калушанкою» виводив двійку в заліковій, хтось – як були залучені до переїзду училища з вулиці Галицької на вулицю Мазепи. До слова, це був перший випуск у стінах нинішнього медичного коледжу. І коли вони згодом ходили його кабінетами, коридорами, музеєм, то захоплювалися і тішилися, наскільки все змінилося, стало сучасним, затишним, зручним.
     Власне, випускники і зібралися разом, щоб згадати свою юність, вчителів, розповісти про себе, подякувати своїй Alma mater. Хто не зміг приїхати – зробив відеозвернення до своїх однокурсників: Роман Буртник з Коломиї, Юрій Косминко з Городенки, Галина Піцур з далекої Америки. Не всі з їхнього випуску залишились в медицині, не всі залишились в Україні, але всі стали гідними людьми.
     «Наш куратор Роман Миколайович Мукосій нам говорив: ким би ви не були – лікарем, професором, ви насамперед повинні бути людьми, – згадує ту науку Всеволод Попович. – Я вибрав медицину і моє життєве кредо: допомагати людям».
     Після медучилища Всеволод Петрович працював фельдшером на швидкій, служив в армії, вивчився на лікаря, зараз завідувач відділення СШМД, того, що якраз навпроти коледжу. Медичне училище закінчила і його мама, і дружина, яка вчилася на медсестринському відділенні. Похвалився, що з дружиною мають п’ятеро дітей. Найменшому шість років, а старша донька Ірина теж закінчила ІФБМК, зараз вчиться на шостому курсі ІФНМУ, є автором ідеї та режисеркою вистави «БожеЯВільна». Тож 80-річний ювілей навчального закладу у цій родині можуть вважати сімейним святом.
     Юрій Лабій після закінчення училища теж відслужив в армії, працював, закінчив медичний інститут і тепер є доцентом кафедри дитячої стоматології ІФНМУ. Згадує державний екзамен з анатомії, коли професор сказав йому: «Ви закінчили медичне училище? Це відчувається».
     «Батьки дали нам човен, допомогли вивчитися, але в училищі вчителі навчили нас гребти, – зазначає Юрій Анатолійович. – Тут, в училищі, ми навчилися дружити, працювати, навчилися поважати, любити. Це була найкраща школа».
     Особливо зворушливим моментом для Всеволода Поповича та Юрія Лабія стало отримання з рук теперішнього директора ІФБМК Володимира Стасюка свідоцтв про неповну середню освіту, які зберігалися в архіві навчального закладу. І невеличкі фотографії юнаків, якими вони були 30 років тому.
     Хвилиною мовчання випускники вшанували пам’ять вчителів, що відійшли у Вічність. А тим, хто, попри поважний вік, прийшов на зустріч, вручили квіти.
     Викладачка мікробіології Любов Михайлівна Облогіна зробила фотопрезентацію зі світлин викладачів. І в поетичній формі сказала, що «до училища шляхи забудь-травою ще не заросли».
     І не заростуть, бо вдячність випускників своїй Alma mater і вчителям щира.
*  *  *
     Випуск 5 групи спеціальності «лікувальна справа» теж по-своєму особливий. Вони закінчили медичне училище у рік, коли за кілька місяців навчальний заклад отримав статус коледжу.
     У групі переважали дівчата, хлопців було лише семеро. Один з них – Олег Лапко, після закінчення училища продовжив навчання на стоматфакультеті медуніверситету. Кілька дівчат закінчили фармфакультет, дехто продовжив навчання в Прикарпатському національному університеті. І майже всі працюють у медичній сфері.
     Галина Джичка, приміром, працює масажистом в навчально-реабілітаційному центрі для дітей з вадами інтелекту та опорно-рухового апарату. Попри те, що має вищу економічну освіту, зізнається в особливій любові до медицини і вдячна долі, що знайшла своє покликання в роботі.
     «Кожна людина, якщо вона хоче досягти чогось у житті, успіху, вона повинна все робити з любов’ю, – каже випускниця 2005 року Галина Джичка. – Я трудоголік і дуже люблю свою роботу. І бажаю усім, щоб вони вчилися, бо якщо людина вчиться, вона може проаналізувати свою роботу і може інших навчити».
     Як і п’ять років тому, на цю зустріч 5 групи прийшла викладачка інфектології і епідеміології Олена Миколаївна Фесуненко. Пригадує, як разом їздили у Моршин, як студенти бували у неї вдома. Каже, що у неї з цими випускниками «спільна аура», теплі стосунки.
     «Всі вони наші, і не має значення, коли закінчили коледж, – каже викладачка. – І за них переживаєш. Це як дерево: плоди дають насіння, насіння падає в грунт і виростають нові дерева. Кожний випуск ми відпускаємо зі сльозами, як своїх дітей».
     Всі, хто прийшов на зустріч з випуску 1990-го і 2005-го, заповнили анкету, де написали про себе і про свої враження та побажання студентській молоді сьогодення. А починалася ця анкета такими словами: «Життя наче потяг. У кожного свій маршрут, свої життєві долі і зупинки, свої пасажири, свої болі і тривоги, радощі і успіхи. А сьогодні у всіх Вас спільна зупинка під назвою Alma mater, де Вам завжди раді».
     Для випускників у цей суботній день були відкриті двері аудиторій і класів, для них спеціально провели екскурсію музеєм історії побутової та медичної техніки. Вони також переглянули відеофільм про сьогоднішній день і досягнення коледжу.
     З обома групами випускників зустрівся директор ІФБМК, теж колишній випускник медичного училища Володимир Стасюк. Наступного року буде півстоліття, як він закінчив цей навчальний заклад. Обіцяв зібрати своїх однокурсників, аби разом згадати незабутні щасливі дні юності.
     Так, як зробили це 29 лютого випускники 1990 і 2005 років.

Наша адреса

Для студентів

Moodle

Корисні посилання

ZNO

Copyright © 2014-2020 Івано-Франківський базовий медичний коледж

Пошук