Олеся Гераймович лише на кілька років старша за студентів, з якими спілкувалася – три роки тому закінчила тоді ще Івано-Франківський базовий медичний коледж. Від такого принципу спілкування «рівний рівному» і розмова невимушеніша, і запитань багато, і довіра більша.

     Представляючи колишню випускницю, директор ІФМФК Володимир Васильович Стасюк звертався до неї шанобливо «Олеся Олегівна», жартівливо назвав «живим класиком», згадав, що була гарною студенткою, яка вчилася у коледжі у 2014-2018 роках. Навіть привідкрив невеличку таємницю, що після закінчення коледжу Олеся вступила в медичний університет, провчилася рік, але потім поїхала на стажування в Німеччину. І ще один цікавий момент: у школі дівчина вчила англійську мову, німецьку почала опановували вже у коледжі, так би мовити, з нуля, і це їй не завадило працювати спочатку помічником медсестри, а потім і медичною медсестрою (підтвердження знання мови при цьому є обов’язковою вимогою).

     До Німеччини Олеся поїхала за спеціальною освітньою програмою. Це забезпечувало певні преференції під час вивчення німецької мови, надання соціального житла в перші місяці. Власне, німецька мова – найперша вимога. За рік потрібно було опанувати рівень В1. Бо звертається увага не лише на вміння виконувати медичні маніпуляції, а й на вміння спілкуватися з пацієнтами (як тут без мови?). Для підтвердження диплому уже необхідний рівень В2. Для цього потрібно проходити спеціальні курси після роботи або в окремі дні. І лише після отримання В2 можна складати іспити, як і німецькі студенти, на підтвердження свого диплому. Скільки це займе часу, за словами дівчини, «залежить від прогресу з мовою».

     Для Олесі Гераймович це було півтора року. Працює вона у великій клініці за 30 кілометрів від Берліна. Починала стажування у дитячому відділенні на швидкій допомозі, де працювала пів року. Наголошує, що робота з дітьми і відповідальна, і важка, до медсестер великі вимоги. Потім перейшла у стаціонар, де були і новонароджені, і діти старшого віку. На тиждень три дні ходила на роботу, а два дні – на курси, по 6 годин.

     Олеся розповіла, як виглядає практика, стажування, праця в німецьких клініках, як відбувається підтвердження українських дипломів, які умови проживання в гуртожитках, страхування, які перспективи здобуття вищої освіти за кордоном, навіть які умови праці були під час пандемії коронавірусу. Про все це запитували дівчину під час зустрічі.

    Олеся наголосила, що професія медсестри в Німеччині вважається поважною, бо суспільство розуміє, що доводиться їм працювати у складних умовах, у групі ризику. За роботу в умовах COVID-19 медиків заохочують, дають додаткові премії. А зарплата медичної медсестри коливається від 2000 до 3000 євро після відрахувань – це залежить від багатьох чинників: місця і тривалості роботи, рівня кваліфікації, функціональних обов’язків.

     Відверто Олеся розповіла і про певні труднощі з адаптацією, коли опиняєшся далеко від дому, без звиклої опіки мами і тата. І що до іноземців спочатку насторожене ставлення, ніби придивляються, яка культура, яке виховання. І до цього треба бути готовим. Втім, «якщо себе добре зарекомендуєш – кордони стираються», – зазначила дівчина. Зрештою, в будь-якому колективі відбувається такі «приглядання» і «притирання».

     Підсумовуючи зустріч з випускницею Олесею Гераймович, директор коледжу Володимир Васильович Стасюк наголосив, що йдеться не про агітацію їхати працювати за кордон, а про можливість перспективного розвитку медичної кар’єри для молодих людей з надією, що вони повернуться в Україну з набутим європейським досвідом і будуватимуть у нас нову майбутню медицину. Для цього в країні повинні бути відповідні умови і закони, щоб стимулювати повернення фахівців. А наразі їхнє стажування і праця за кордоном доводить, що головна річ, основа основ – це знання («освіта, знання освітлюють наш шлях, де б ти не працював»). І коли в країні розпочнуться позитивні зміни, люди з європейським досвідом будуть на вагу золота, вони повернуться до землі, де народилися, де могили їхніх предків, де майбутнє їхніх дітей, і створюватимуть це майбутнє.

     А ще Володимир Васильович звернув увагу на посмішку, яка протягом зустрічі не сходила з обличчя Олесі. Саме посмішка є обов’язковим атрибутом успішної людини, яка допомагає у спілкуванні з людьми і у роботі медсестри. Цьому теж треба вчитися і про це не забувати.

     На завершення додамо, для ІФМФК історія Олесі не є одиничною, вже з десяток випускників коледжу підтвердили свої дипломи в Німеччині. Студенти коледжу мають можливість проходити стажування в німецьких клініках Потсдаму, Берліну, регіонів Саксонія, Ганновер, Мекленбург – Передня Померанія. Там високо оцінюють підготовку випускників ІФМФК, які вигідно відрізняються з-поміж інших закладів. І підтвердженням є численні подяки, які надходять на адресу дирекції коледжу.