Микитюк (Сугай) Олеся Василівна. Навчалася в Івано-Франківському базовому медичному коледжі у 2006-2009 рр. за спеціальністю «Лікувальна справа». З квітня 2009 р. працювала на посаді рентнгенолаборанта у Надвірнянській ЦРЛ. У 2012-2013 рр. – завідувачка ФАПу с. Мозолівка. З 2013 р. – рентгенолаборантка кабінету комп’ютерної томографії та кабінету рентгенологічних досліджень відділення екстреної медичної допомоги КНП «Надвірнянська ЦРЛ».
Олеся Микитюк: Навчання – це важка праця
У моїй сім’ї ніколи не було медиків, але я змалечку знала, що своє життя хочу пов’язати з медициною. Хотілось, щоб і робота була до душі, приносила задоволення, і мала попит на ринку праці, і відкривала перспективи кар’єрного зростання.
Зимою у далекому 2006 році, коли я вперше увійшла в коледж, ні на секунду не засумнівалась у виборі своєї майбутньої професії. Тоді проводилися підготовчі курси до екзаменів з біології та української мови. Все здавалось таким великим, складним, недосяжним та захоплюючим. Вступні екзамени здала дуже добре, адже вже була підготовча база з курсів.
Чесно скажу, що навчатися було важко, мені ще й особливо, тому що носила під серцем донечку. Цього року вона також почала навчання в ІФМФК.
Важко було вийти з зони комфорту, багато читати і вчити. Адже медичний коледж – це відповідальність і дисципліна на першому місці. Білі халати, шапочки, волосся забране, без намальованих нігтів на руках, змінне взуття, бейджики. Ми дуже відрізнялися від студентів інших медичних закладів. Пари треба було відробляти, якщо пропустила.
Були предмети, які важче давалися, були і легші. Але викладачі були терплячими і студентів розуміли. Навчали нас дисципліни, пунктуальності, охайності та порядку.
Складними для мене були фармакологія та мікробіологія. Обидві викладачки, Зена Василівна Никифорук і Любов Михайлівна Обогіна, були строгими і вимогливими. Любила анатомію, яку викладала Ірина Іванівна Гафійчук. Молода, енергійна викладачка, за якою легко було вивчати досить складний предмет.
Цікавіше стало вчитися, коли ми почали ходити на практику в лікарні, адже поєднання теоретичного і практичного навчання є найкращим шляхом для здобуття професійних навиків медика. Працювали з хворими, збирали анамнез, робили різні ін’єкції та перев’язки. Писали такі спеціальні щоденники – що робили, чого навчилися.
Наша 5 група була дуже дружня, а особливо підгрупа. Ми завжди старались допомагати і підтримувати один одного. З двома дівчатами ми і досі найкращі подруги. Стараємось часто зустрічатись і згадуємо наше навчання, недоспані ночі, веселі студентські роки. Як не дивно, але зрозуміти, що студентські роки – найяскравіші у житті, ми здатні лише після закінчення навчання. Це були роки радості й переживань, успіхів і невдач, злетів і падінь, надій та розпачу.
Я навчалась на державній формі навчання. Закінчивши, отримала цільове направлення на роботу в Надвірнянську ЦРЛ. Там почала працювати рентгенолаборанткою в кабінеті рентгенологічних досліджень. Було важко, бо робота відрізнялася від навчання. Про радіологію ми не так багато вчили, але нові навчання, курси і конференції дали мені великий багаж знань.
Потім деякий час працювала фельдшером в амбулаторії. Але все рівно повернулась в рентгенологію і зараз працюю в кабінеті комп’ютерної томографії. Це робота, яку я люблю. Завжди стараюсь з посмішкою і підтримкою проводити обстеження, адже пацієнтові потрібні душевна теплота, моральна підтримка, турбота і любов.
Навчання – це важка праця. Студенти повинні розуміти, що обрана ними професія дуже непроста, і навчання потребує завзятості та працьовитості. Тільки готова до труднощів людина здатна стати медиком. З такою професією ви завжди будете впевнені, що живете не просто так, а робите максимум корисних справ для нашого суспільства. Крім цього, ви повинні бути морально стійкими. На жаль, не завжди та не всі хвороби виліковні, тож там, де є народження, трапляється і смерть.
Звертаюсь до студентів: навчайтесь старанно, всебічно розвивайтесь. Цей цінний багаж знань, який ви отримаєте в коледжі, надасть впевненості у конкуренції на ринку праці, у професійній діяльності, соціальній сфері і в особистому розвитку, це хороший старт для планування і реалізації власної життєвої траєкторії.
Олеся Микитюк, випускниця Івано-Франківського базового медичного коледжу 2009 року.
