Згідно з результатами міжнародного дослідження, проведеного у серпні 2023 р. в 11 країнах світу, в середньому лише один з семи випадків психологічного розладу діагностується фахівцями. При цьому у Німеччині, Великобританії та США цей показник становить 1 з 4 випадків; а у Бразилії, Аргентини, Хорватії, Ізраїлі, Японії, Польщі та Туреччини – 1 з 10. В Україні ж діагностованим є лише 1 з 50 випадків ментальних розладів!

Такий низький рівень виявлення психічних розладів в нашій країні, у першу чергу, спричинений відсутністю культури звернень по психологічну допомогу до фахівців. І хоча протягом останніх місяців все більше українців користуються професійними психологічними послугами, стигма та низький рівень обізнаності щодо психічного здоров’я впливає на рівень звернень до спеціалістів та, відповідно, кількість діагностованих випадків.

У сфері охорони психічного здоровʼя послуги надають психолог, психіатр і психотерапевт. Крім того, нині в України з питаннями психічного здоровʼя можна звернутися  також до сімейного лікаря. Тож, якщо маєте проблеми із ментальним здоровʼям – зверніться до фахівця. Нижче розповідаємо, до якого саме.

Психологи спеціалізуються на вивченні поведінкових та розумових процесів, на тому, як люди взаємодіють з навколишнім середовищем і з іншими людьми. Вони допомагають впоратися з психологічними та міжособистісними проблемами, стресовими подіями, подолати залежності тощо.

Зверніться до психолога, якщо ви:

• переживаєте травматичні події та зміни в житті,
• втратили близьку людину,
• схильні до тривожних очікувань,
• маєте певні психологічні або міжособистісні проблеми,
• для особистісного зростання.

Психологи зосереджені на наданні психологічної допомоги із застосуванням доказових методів і підходів, які не передбачають призначення ліків.

Психіатр займається діагностикою та лікуванням психічних розладів: діагностує й здійснює експертизу психічних захворювань, визначає потрібні медикаменти, коригує лікування. Мета його роботи – зробити симптоми менш явними або усунути їх взагалі. 

Зверніться до психіатра, якщо ви маєте:

• емоційні порушення, невротичні стани, у т. ч. після пережитого травматичного досвіду;
• розлади настрою (апатія, депресивні розлади та ін.);
• тривала тривога; панічні атаки, фобії;
• тривалі розлади сну (безсоння, порушення засинання, короткочасний сон);
• навʼязливі думки;
• розлади харчової поведінки;
• слухові або зорові галюцинації;
• думки про завдання собі або іншим ушкоджень, суїцидальні думки тощо;
• розлади поведінки; порушення спілкування з навколишніми;
• залежності.

В Україні пацієнти з психіатричними розладами можуть отримувати безоплатну медичну допомогу. Навіть якщо через війну вони були змушені покинути свій дім і перемістилися в межах країни. 

Психотерапія – вузька спеціалізація. Психотерапевт не призначає медикаментозне лікування, але найчастіше використовує специфічні психотерапевтичні методи. До арсеналу психотерапевтичних методів відносяться: когнітивно-поведінкова терапія, діалектична поведінкова терапія, гештальт терапія, позитивна психотерапія, психоаналітична терапія та інші. 

До психотерапевта варто звертатися, якщо ви маєте психічні та поведінкові розлади, обумовлені внутрішнім конфліктом чи зовнішніми чинниками.

За будь-яких проявів психологічних розладів ви можете звернутися до свого сімейного лікаря. Він надасть допомогу у межах своєї компетенції, а за потреби – скерує до вузького спеціаліста (невролога, психолога, психіатра тощо).

Щоби спростити для пацієнта пошук закладу та фахівця, який може надати послуги з охорони психічного здоровʼя, Нацслужба здоровʼя за підтримки МОЗ створила дашборд «Надавачі медичної допомоги за напрямом “Психологічна та психіатрична допомога”». Це справжня база даних, що містить усі медзаклади, які безоплатно для пацієнта надають психологічну та психіатричну допомогу за договором із НСЗУ. На сьогодні тут зібрані дані про 10 000 лікарів, які надають допомогу  у понад 3 750 медзакладах. На дашборді у кілька кліків можна побачити усі медзаклади, що надають психологічну чи/та психіатричну допомогу в обраній області або населеному пункті, а також їх адреси та контактний телефон.

Піклуйтеся про себе і вчасно звертайтеся по допомогу, адже дбати про психічне здоров’я – це нормально, правильно і важливо.

Якщо уявити, що здоров’я людини — це яблуко, то психічне здоров’я не буде лише однією

зі скибок, воно буде осердям

ВООЗ вважає, що психічне здоров’я є основою якості життя, зазначає, що «немає здоров’я без психічного здоров’я» та визначає його як «… стан добробуту, в якому людина здатна реалізовувати свій потенціал, долати щоденні стреси, ефективно й плідно працювати та робити внесок в життя своєї спільноти».

• •Відчуття якості життя
• •Здатність долати щоденні стреси та вирішувати проблеми
• •Продуктивність та ефективність праці
• •Можливість рости та розвиватись
• •Інтерес щодо інших людей, спільноти

Людина, яка піклується про себе, легше долає стреси. Через це, в неї значно більше сил та ресурсів, щоб дбати про інших та віддаватись праці.

Усунення стресових факторів є однією з перших рекомендацій кожного лікаря. Основні та найпростіші способи піклування про психічне здоров’я та захисту від стресу — добрий сон, дозування щоденного навантаження та регулярний відпочинок, фізична активність, а також спілкування з цікавими та приємним людьми.

• •Знайти хобі та розвивати його
• •Організувати час та простір для якісного сну
• •Бути активним (багато ходити, займатися спортом тощо)
• •Спілкуватися з цікавими людьми
• •Медитувати

Звернення до фахівця у випадках надмірного виснаження чи тривоги є таким само природнім, як і у разі грипу чи переламу кінцівки

            Легка тривога, погіршення настрою, незначні проблеми із сном чи спалахи дратівливості — не потребують особливих утручань, окрім відпочинку та відновлення ресурсів. Однак, якщо проблеми накопичуються, тривають понад два тижні, втрачається продуктивність, а якість життя стрімко прямує до нуля — звернення до фахівця є мудрим рішенням.

• •Тривале порушення сну
• •Стійкі нав’язливі думки
• •Істотне зниження настрою
• •Втрата інтересу та задоволення від

справ і дозвілля

• •Гостре небажання спілкуватися

та підтримувати соціальні контакти

Світ кожної дитини є неповторним і особливим, і ми, дорослі, докладаємо всіх зусиль, аби вони мали благополучне життя. Ми вчимося вирішувати питання, пов’язані з фізичним здоров’ям: відрізняємо симптоми, моніторимо зміни, звертаємося по рекомендовану допомогу. Але чи готові ми, коли постають проблеми психічного здоров’я? Говорити про важливість психічного здоров’я вкрай необхідно: так само як ми дбаємо про наш фізичний стан, розвиваємо наш тілесний імунітет, нам важливо турбуватися і про психічне здоров’я, аби навчитись долати труднощі психологічного характеру, покращувати психологічне благополуччя наших рідних, а, особливо – дітей.

Усвідомити важливість та цінність психічного здоров’я, зрозуміти його спектральність, дізнатися, як саме діяти в різних ситуаціях – це кроки, які кожен з нас може робити вже зараз!

«Фахівець у сфері психічного здоров’я допоміг мені зрозуміти що відбувається із моєю дитиною, чому вона так себе поводить і як я можу допомогти.»

(батько підлітка з депресією)

У сучасному світі вже багато відомо про різні виклики і труднощі у сфері психічного здоров’я дітей. Попри це, лише у 20% дітей та молоді ці труднощі виявляються вчасно. Так само, як ми знаємо симптоми фізичних недуг (ми слідкуємо за рівнем температури тіла, за частотою серцебиття і т.д.), важливо усвідомити – настав час батькам більше знати про ознаки психічного здоров’я та симптоми, які можуть свідчити про труднощі дитини у цій сфері. Нас може переслідувати страх та упередження, адже проблеми в царині психічного здоров’я можуть сприйматися як вирок, «ярлик» на цілу сім’ю. Такі переживання є нормальними, однак важливо пам’ятати, що так само як алергія чи опіки не викликають у сучасної людини упередження щодо того, хто страждає на ці захворювання, так і проблеми у сфері психічного здоров’я дітей не є сферою непізнаного та невідомого – на сьогодні існує багато ефективних та доказових стратегій допомоги, які можуть значно полегшити життя дитини. І саме це має бути головною мотивацією батьків.

Як оцінити стан психічного здоров’я дитини і впізнати симптоми потенційних розладів?

Ви можете отримати первинну інформацію, заповнивши опитувальник про психічне здоров’я вашої дитини (діти 4-16 років ).          

            При цьому важливо пам’ятати, що будь-який опитувальник – це діагностичний інструмент, який не дає остаточного діагнозу: отримані результати потребують доуточнення та комплексного обстеження з боку фахівця у сфері психічного здоров’я (дитячого психіатра, дитячого психолога чи психотерапевта). Тому якщо ви заповнили цей опитувальник і у вас виникають сумніви чи запитання, що саме відбувається з вашою дитиною, зверніться до фахівця у сфері психічного здоров’я дітей.

Будьте поінформовані. Сьогодні існує достатньо інформаційних ресурсів, які містить актуальну, сучасну та доказову інформацію про психічне здоров’я дітей та молоді – сайти, буклети, книги, відеоматеріали і т.д. Бути обізнаним у сфері психічного здоров’я дітей, знати симптоми та ознаки труднощів у цій сфері не означає, що ви «підозрюєте», що саме у вашої дитини є певні труднощі. Обізнаність – це навичка сучасної людини володіти інформацією та використовувати її на благо собі, своїй сім’ї та оточенню.

Тож «тримайте руку на пульсі» психічного здоров’я ваших рідних, будьте обізнані та поінформовані, вчасно звертайтеся за якісною допомогою.

«Коли ми прийшли до коледжу, нас вразило те, що викладачі та адміністрація коледжу виявили настільки велике розуміння до нашої ситуації і підтримували нас весь цей час!»

(мама здобувачки освіти із РДУГ)

Вашу дитину будуть супроводжувати різні спеціалісти упродовж її життя: сімейний лікар або педіатр, вихователь або вчитель, дитячий психолог та психіатр тощо. Деякі труднощі у сфері психічного здоров’я вашої дитини будуть супроводжувати її триваліший період життя, інші виклики будуть мати епізодичний характер. В будь-якому разі, особливо, якщо ваша дитина потребує комплексної допомоги, вам необхідно стати частиною команди, яка буде супроводжувати дитину у різних середовищах.

Що це означає для батьків? По-перше, вам важливо налагодити співпрацю між різними спеціалістами: підтримуйте створення команди різних спеціалістів, налагоджуйте комунікацію між ними. По-друге, узгоджуйте цілі, які відповідають рекомендованій програмі допомоги; сприяйте її впровадженню у різних середовищах. По-третє, відслідковуйте динаміку розвитку вашої дитини, діліться досвідом, який може допомогти їй, заохочуйте різносторонній розвиток дитини.

Пам’ятайте, що впровадження змін та підтримка розвитку дитини часто передбачає комплексний підхід, тож будьте частиною команди!

Коли я дізнався про розлад у моєї дитини, то прийняв рішення, що найважливіша моя роль відтепер – це стати тренером для дитини, аби вона могла відпрацьовувати необхідні навички. Лише згодом я більше і більше почав усвідомлювати, що вона потребує просто мами і тата.

(батько дівчинки з аутизмом)

Коли батьки стикаються з викликами у сфері психічного здоров’я своєї дитини, часто всі зусилля переносяться на те, аби швидше позбутись цієї ситуації, «повернутись» до нормального попереднього життя. І це дуже виправдано і зрозуміло, адже батьки не хочуть, аби дитина страждала. Реалізовувати програму допомоги, беззаперечно, є вкрай важливо, однак варто не забувати на цьому шляху про найважливіші речі, про те, що за проблемою стоїть сама дитина – її потреби, бажання і мрії, які можуть і не бути пов’язані з теперішніми труднощами.

Підтримка сильних сторін дитини та розвиток її талантів є дуже важливими складовими, оскільки це допомагає дитині сформувати в собі відчуття компетентності, відчути свою важливість та цінність, мати ресурси та натхнення справлятись з різними життєвими викликами. Кожна дитина унікальна та неповторна в своїх обдаруваннях та здібностях, і батькам важливо бачити, плекати та розвивати ці сторони дитини. Пам’ятаймо, що таланти є різними: хтось більше виявляє здібності до творчості, інші – до точних наук, а ще хтось може допомогти оточенню розвинути толерантність, емпатійність та людяність.

Всебічний розвиток не лише означає підтримку фізичного здоров’я чи пізнавального розвитку дитини, це набагато ширше поняття, яке включає і розвиток соціальної та емоційної компетентності, і вдосконалення своєї самостійності, і плекання особистісної зрілості та психологічного благополуччя людини.

Але не лише всебічний розвиток дитини є важливим. Необхідно пам’ятати, що будь-який шлях, тим більше шлях до зцілення, має бути сповнений вірою і любов’ю до дитини, батькам важливо пильнувати, як саме задовольнити базові, не лише фізіологічні, потреби дитини – потреби в безумовній увазі та прийнятті, безпеці та розумних межах, потреби бути собою та цінувати себе.

Пам’ятайте, що діагноз – це не те саме, що сама ваша дитина; вона, як і будь-яка інша дитина, потребує, любові, підтримки та віри, аби ви продовжували бачити в ній – дитину!

«Щаслива дитина починається із щасливих нас, батьків.»

(тато хлопця з поведінковим розладом)

Батьківство є особливим покликанням, яке потребує від нас великої мудрості. Ми зростаємо у своїх уміннях разом із дітьми, бо розуміємо, що в кожному віці є свої виклики, і нам необхідно розвивати все нові й нові навички. На шляху батьківства дуже важливо не забувати про свої потреби, особливо тоді, коли наші діти потребують ще більшої підтримки та супроводу. Розвивайте свої ресурси, шукайте можливості, аби поновлювати свою енергію. Старайтеся приділяти час своїм мріям та планам, бо коли ви можете вповні реалізувати себе, коли ви щасливі, то з вами щаслива і ваша сім’я.

Пам’ятайте про потреби всіх членів сім’ї.

Особливої уваги потребують подружні стосунки: залишати окремий час на стосунки між подружжям, плекати подружні традиції, мати мужність справлятися із труднощами, підтримувати та надихати одне одного – все це допоможе вам турбуватись про подружжя.

Спілкуйтеся з іншими батьками дітей із психічними розладами.

Вам може здаватися, що ви єдині, хто переживає труднощі у сфері психічного здоров’я дитини. Проте це не так! Є багато інших сімей, які зіткнулись з подібними викликами, і теж зараз на шляху до одужання. Контакти з ними можуть стати дуже цінним ресурсом для вашої сім’ї. Спілкуючись між собою, батьки можуть знайти один в одному джерело розуміння, підтримки. Об’єднавшись, батьки можуть стати могутньою силою, яка сприятиме змінам – у системі послуг для дітей з розладами психічного здоров’я, та й у суспільній свідомості в цілому.

Разом ви допоможете вашим дітям мати щасливе майбутнє!

Людині у будь-якому віці необхідно відчувати любов та підтримку. Особливо це стосується підлітків, адже вони переживають кризовий період, у них нестабільний емоційний стан, емоції швидко змінюються від нестримного щастя до глибокого нещастя. Важливо показати дитині, що її люблять та підтримують, що батьки завжди поруч і допоможуть пережити важкі часи.

ЮНІСЕФ ПІДГОТУВАВ ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ У РОЗМОВІ В ФОРМАТІ «ЯК СПРАВИ?».

• ЗАПИТАННЯ ЩОВЕЧОРА. Запитайте дитину, як пройшов її день і що вона робила. Це можна зробити, запросивши допомогти вам із приготуванням вечері, щоб у цей час обговорити день.

• СЛОВА ПІДТРИМКИ. Не стомлюйтесь нагадувати дітям, що ви поруч із ними, попри все, і що хочете почути, як вони почуваються і про що думають. Декілька простих підбадьорливих слів можуть допомогти їм почуватись комфортно й ділитися з вами своїми почуттями.

• РОЗУМІННЯ. Важливо визнати та зрозуміти емоції, які підліток може переживати, навіть якщо це викликає дискомфорт. Коли діти відкриються вам, можна відповісти: «Я розумію», «Це звучить як важка ситуація» або «Це має сенс».

• ПОХВАЛА. Неважко помічати неприємні для вас речі, які роблять підлітки. Але також спробуйте помічати та хвалити сина чи доньку за те, що вони роблять добре, навіть за щось просте, наприклад, прибирання за собою.

• ЦІЛІ.Попрацюйте разом з дитиною над створенням нового розпорядку дня та формулюванням досяжних щоденних цілей. Наприклад, можна встановити ціль робити домашнє завдання перед вечерею.

• НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Підлітковий вік означає незалежність, а власний простір – це нормальна частина дорослішання. Спробуйте надати підліткові час і простір, аби він міг бути самостійним. Якщо дитина відчуває розчарування, допоможіть їй поміркувати над можливими шляхами розв’язання проблеми. Не намагайтеся брати на себе управління і не говоріть, що робити, вислухайте та дайте поради.

• ПЕРЕРВА.Знайдіть декілька способів підтримати та заохотити підлітка робити перерви (від шкільної роботи, домашніх справ чи інших видів діяльності, над якими він може працювати), щоб робити те, що йому подобається.

• СЛУХАЙТЕ. Прислухайтеся до поглядів підлітка та намагайтеся спокійно розбиратися в конфлікті. Пам’ятайте: стрес відчувають усі!

• НЕ ЗЛІТЬСЯ. Ніколи не обговорюйте певне питання, коли ви відчуваєте злість. Відійдіть, зробіть вдих і заспокойтеся – ви можете поговорити з дитиною пізніше.

• УНИКАЙТЕ БОРОТЬБИ ЗА ВЛАДУ. Підлітки можуть намагатися взяти усе під свій контроль через те, що світ здається непередбачуваним, а варіанти – обмеженими. Хоч як це складно в такий момент, співчувайте їхньому прагненню тримати все під контролем, коли їм недобре, а не намагайтеся дати їм відсіч або перемогти їх.

• БУДЬТЕ ЧЕСНИМИ ТА ВІДВЕРТИМИ З ПІДЛІТКАМИ. Можна дати їм зрозуміти, що ви також переживаєте додатковий стрес. Покажіть дитині, як ви справляєтеся зі своїми важкими почуттями.

• ОБГОВОРЮЙТЕ. Коли виникає конфлікт, знайдіть трохи часу, щоб подумати, як ви та ваша дитина можете його розв’язати. Ви можете обговорити ці думки зі своїм підлітком, щоб він побачив, як ви опрацьовуєте ідеї.

• НЕ ВАРТО ЗАБУВАТИ ПРО СЕБЕ. Діти відчувають знервованість та втому батьків і підхоплюють її. Тому важливо потурбуватися про себе. Така турбота також є дієвим способом навчання для підлітка.

• СТОРОННЯ ДОПОМОГА. Звертайтесь по допомогу до інших, якщо ви відчуваєте себе пригніченими. Почуватися так – цілком нормально. Спробуйте знайти декількох людей, з якими ви можете поділитися почуттями та переживаннями. Щодня виділяйте трохи часу на спілкування з ними, щоб поговорити про свої почуття.

• ВІЛЬНИЙ ДЕНЬ. Виділіть собі день, щоб зайнятися справами, які допомагають вам долати стрес та керувати ним. Незалежно від того, насичений ваш день чи вільний, важливо робити те, що вам подобається, або просто кілька хвилин відпочити – це те, що може допомогти вам почуватися розслабленими та енергійними.

• СПРОБУЙТЕ РІЗНІ ПОЗИТИВНІ СТРАТЕГІЇ ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ, ЯКІ ВАМ ПІДХОДЯТЬ. Наприклад: фізичні вправи, розмови з друзями, складання списків справ або планів на майбутнє, підтримання рутини та розпорядку дня, роздуми про те, за що ви вдячні або чим пишаєтеся, і заняття, які вам подобаються, такі як музика, мистецтво, танці або ведення щоденника.

Під час війни діти стикаються з низкою нових викликів: переїзди, переживання за рідних на фронті, поранення та навіть смерть близьких людей. У таких складних життєвих ситуаціях у них виникає багато запитань, на які вони не в змозі знайти відповіді самостійно. Завдання дорослих — пояснити їм, що відбувається, та допомогти пережити важкий період. 

Спеціалісти Центру здоров'я та розвитку «Коло сім'ї» підготували поради батькам про те, як говорити з дітьми про війну та пов’язані з нею ситуації.

Як підтримати дітей у непростий час війни:

• ПЕРШ ЗА ВСЕ, БУДЬТЕ ПОРУЧ. Ми — головне джерело підтримки для наших дітей. Дотик, обійми, щирі розмови та спільна діяльність — це прояв любові і присутності. 

• НАМАГАЙТЕСЯ БУТИ ПРИКЛАДОМ, адже діти дивляться на нас і наслідують нашу поведінку. Можна розповісти дитині про те, що вам допомагає у складних ситуаціях.

• ЗАЛУЧАЙТЕ ДИТИНУ ДО ЧОГОСЬ КОРИСНОГО. Це допоможе скинути нервове напруження. Вдома чи в бомбосховищі — знайдіть можливість вчитися, малювати, гратися. 

• ПОПОВНЮЙТЕ ВНУТРІШНІЙ «ПАВЕРБАНК» ДИТИНИ. У цей складний час психоемоційних навантажень ми і наші діти потребуємо більше «підзарядки». Організуйте день так, щоб у дитини був сон, смачна їжа, гра з улюбленцями, фізична активність, читання книжок, теплі розмови тощо.

• БУДЬТЕ ВІДКРИТІ ДО ОБГОВОРЕННЯ ТЕМИ ВІЙНИ. Діти хочуть розуміти, що відбувається. Слухайте їх і чесно відповідайте на запитання. Якщо ви не знаєте відповідей, розмірковуйте і шукайте їх разом із дитиною.

• ПОЯСНЮЙТЕ ЧЕРЕЗ КАЗКИ, МАЛЮНКИ АБО ІСТОРІЇ. У казках діти знаходять приклади поведінки або мудрі думки, а у малюнках можуть показати, як вони бачать війну.

• ГОВОРІТЬ З ДИТИНОЮ ПРО ПОЧУТТЯ. Діти тривожаться, сумують, зляться та хвилюються так само, як ми. Покажіть, що ви розділяєте ці почуття. Завдяки цьому дитина не залишиться з ними наодинці.

• ДАЙТЕ НАДІЮ. Мова не про псевдооптимізм. Надія — це про Світло, яке завжди перемагає темряву, попри біль та втрати. 

• ГОВОРІТЬ ІЗ ДІТЬМИ ПРО ПЕРЕЇЗД І ПРО ВСІ ПОВ'ЯЗАНІ З НИМ ЗМІНИ. Поясніть, чому ви вирішили поїхати, чому це важливо для вашої спільної безпеки. Це нормально — не мати відповідей на запитання, але важливо бути відвертим і говорити виважено.

• БУДЬТЕ УВАЖНИМИ ДО ПОЧУТТІВ ДІТЕЙ. Смуток через втрату зв’язку з домом і радість від нових відкриттів — це природні почуття, які допомагають зрозуміти наш досвід. Розділяйте їх з дитиною, злість скеровуйте у конструктив, а у відповідь на тривогу створюйте відчуття безпеки.

• НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО БАЗОВІ РЕЧІ І РЕЖИМ ДНЯ. За можливості, організуйте день так, щоб у ньому було місце сну, прогулянкам, часу з іншими дітьми, навчанню. І про свій режим дня також не забувайте.

• ШУКАЙТЕ ЕФЕКТИВНІ СПОСОБИ АДАПТУВАТИСЯ. До переїзду не потрібно ставитися як до паузи у житті, адже кожен день — цінний. Шукайте нове коло спілкування, можливості займатися улюбленим спортом тощо.

• ПАМ'ЯТАЙТЕ МИНУЛЕ, МРІЙТЕ ПРО МАЙБУТНЄ, ЖИВІТЬ «ТУТ І ТЕПЕР». Ми можемо черпати силу у спогадах. Згадуйте, розповідайте, малюйте. Але також говоріть із дітьми про майбутнє, уявляйте його, діліться мріями. Це дає натхнення і сили пройти життєві випробування, коли ми не вдома.

• ПОЯСНЮЙТЕ ДИТИНІ, ЗАРАДИ ЧОГО БЛИЗЬКА ЛЮДИНА ЦЕ РОБИТЬ. Буде легше подолати випробування, якщо розуміти його сенс. Наприклад, можна сказати, що тато разом із армією робить усе, щоб Україна перемогла.

• ПІДТРИМУЙТЕ СТОСУНКИ ДИТИНИ З РІДНОЮ ЛЮДИНОЮ. Поставте фото на видному місці, коли є можливість зателефонувати, дозвольте дитині поспілкуватися. Альтернативою може стати запис голосу на телефон.

• ВІДСТЕЖУЙТЕ, ЩО ДИТИНА БАЧИТЬ І ЧУЄ З НОВИН. Дитина має право знати, що відбувається, але потрібно слідкувати, щоб вона не була переобтяжена інформацією. Коментуйте і пояснюйте, оскільки вона може зробити хибні висновки. І, звісно, діти не повинні бачити в телевізорі чи в інтернеті жахливі сцени.

• ДОПОМАГАЙТЕ СПРАВЛЯТИСЯ З ТРИВОГОЮ ТА СМУТКОМ. Ми не можемо запевняти дитину, що з рідними не станеться нічого поганого. Але допомогти жити із цією невідомістю і не хвилюватися надмірно — нам під силу. Залучення дитини до якихось активностей може бути найкращим способом подолати тривогу.

• БУДЬТЕ ЧУТЛИВІ ДО ПОТРЕБ — І ДИТИНИ, І ВЛАСНИХ. Коли один із членів родини йде на фронт, інший залишається сам-на-сам із усіма обов’язками, серед яких і піклування про дитину. Поясніть малечі, що розумієте її потребу у щоденній підтримці, але якщо відчуваєте, що не справляєтесь — просіть про підтримку самі.

• КАЖІТЬ ПРАВДУ. Шукайте слова, щоб пояснити прогноз щодо подальшого перебігу лікування. Навіть якщо ситуація непередбачувана, дитині буде набагато легше, якщо цей шлях вона пройде не сама.

• ЗАЛУЧАЙТЕ ДИТИНУ ДО ПІКЛУВАННЯ ПРО РІДНУ ЛЮДИНУ. Турботу можна проявити дзвінками, малюнками, відвідуванням у лікарні. Але перед тим, як дитина зустрінеться із пораненим, поясніть, що вона побачить. Якщо після візиту виникнуть запитання, обговоріть те, що її непокоїть.

• ПОЯСНІТЬ ДИТИНІ, ЩО РАНИ БУВАЮТЬ «НЕВИДИМИМИ». Пережиті травматичні події проявляються в емоційній площині, а отже дитина може відчувати, що рідна людина змінилася. Поясніть у зрозумілий для неї спосіб, що у людини зараз на душі.

• ДОПОМАГАЙТЕ АДАПТУВАТИСЯ ДО ЗМІН. Після поранення рідної людини життя сім’ї може сильно змінитися, але дитина має знати, що про її потреби не забули. Шукайте підтримки у рідних і друзів, у школі.

• Поясніть, що сталося. Знайдіть можливість бути в цей момент поруч, використовуйте прості слова і зрозумілі пояснення. Зовсім маленьким потрібно пояснити саме поняття смерті — що відбувається, коли людина помирає. Будьте готовими до запитань, які можуть виникнути як одразу, так і згодом.

• Можна залучити дитину до ритуалів переживання втрати. Ступінь залучення може бути різним залежно від її віку та обставин. Якщо дитина боїться прощатися із близькою людиною, не потрібно її силувати.

• Дозвольте дитині проявити смуток, адже це — прояв любові до того, хто пішов. Підтримуйте — словами, обіймами, лагідним поглядом, та розділяйте її біль. Коли вона буде готова, допоможіть повернутися до звичного ритму життя.

• Бережіть спогади про померлу людину. Можете разом створити «книгу спогадів» із фотографіями, листами та малюнками. Спогади про померлу людину — це також гарна нагода замислитися над сенсом життя та нашими цінностями.

• Повідомте школу, коледж, друзів дитини, щоб її могли підтримати. Добре, якщо хтось із них візьме на себе ті ролі і завдання, які померла людина виконувала у житті дитини. Утім, якщо бачите, що дитина довго перебуває у стресі через втрату, якщо в неї є порушення поведінки і функціонування, потрібно звертатися по фахову психотерапевтичну та соціальну допомогу. Тут важливо діяти вчасно.

І чи не найважливіше — потурбуйтеся про себе, щоб мати сили турбуватися про дитину.

Матеріал підготовлено у межах комунікаційної кампанії «Ти як?». 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА

ЩО МИ МОЖЕТЕ ЗРОБИТИ ДЛЯ СЕБЕ?

Джерело: @psychology_center_ua

ПРО ЩО МИ МОЖЕМО ПОДУМАТИ?

 Джерело: @psychology_center_ua

ЕКОЛОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ

Джерело: @pleso.me

МОБІЛЬНІ ДОДАТКИ ДЛЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я