Мальованчук Наталія Валеріївна. Навчалася в Івано-Франківському базовому медичному училищі у 2000-2003 рр. за спеціальністю «Акушерська справа», отримувала президентську стипендію, закінчила з відзнакою. Працювала помічником лікаря-епідеміолога в Тлумацькій райСЕС, згодом переведена в обласну СЕС. Після закінчення Прикарпатського університету імені Василя Стефаника у 2007 році працює в Івано-Франківському медичному фаховому коледжі – викладачкою догляду за хворими та медичної маніпуляційної техніки, медичної хімії, згодом біології і медичної біології. Була головою студентського профкому, завідувачкою відділень «Акушерська справа», «Лікувальна справа», «Сестринська справа». З 2016 року – заступниця директора з виховної роботи.
Наталія Мальованчук: За науку подяку складаю і викладачам, і Alma mater
Усі великі відкриття починаються з маленького та невпевненого кроку, який ми робимо назустріч своїй мрії, не дивлячись на перепони. Я закінчила Івано-Франківське базове медичне училище у березні 2003 року за спеціальністю «Акушерська справа». Училище стало для мене стартом, вказало вірний шлях у житті. Що запам’яталося? Це простота у відносинах з викладачами та адміністрацією. Відкрите та щире ставлення викладачів до нас, студентів, сприяло формуванню дружньої атмосфери у колективі, спрощувало проблемні ситуації та заохочувало до здобуття знань.
Значний плюс у навчанні – широкий спектр знань, які отримували студенти. Це дозволило мені в подальшому працювати у різних сферах, пов’язаних з медициною. З приємністю згадую свого керівника групи Олександру Іванівну Новосельську, яка була нам як мама, ми зверталися до неї з будь-якого питання. Вона завжди вислухала, порадила, підказала, як краще.
Пам’ятаю, як вибрали мене старостою групи. Хвилювалася, адже це був дуже відповідальний крок. Я вчилася вже заміжньою і розуміла, що саме від старости залежить дисципліна, порядок у групі. А також це тісна співпраця з завідувачкою відділення, керівником, яких не хотілося підводити, тому старалися, щоб наше відділення було найкраще. В цьому нам допомагала наша любима Любов Михайлівна Облогіна, яка на той час була зав. відділення «Акушерська справа», «Лікувальна справа», а також викладала у нас мікробіологію. Вона привчила нас до порядку. Мені як старості працювати з Любов’ю Михайлівною було дуже комфортно. Запам’яталися заняття з мікробіології – це був не просто виклад матеріалу, а наводилися конкретні приклади, історії. Використовувались ділові ігри та творчі завдання, які ми дуже любили.
Свої творчі задатки ми могли реалізувати у таких викладачів як Ольга Григорівна Ярошевич (викладач основ гігієни та профілактичної медицини, психіатрії), Кіндрат Григорович Лаврук (на той час, а це 2000-2003 рр., був заступником директора з виховної роботи). Саме вони прищепили любов до мистецтва, вміли заохотити, підказати. А як раділи конкурсам «Міс коледжу», КВН під керівництвом цих чудових людей! Коли згадую, то завжди хвилююся.
Дуже цікаво, інформативно подавала матеріал викладачка історії, філософії Марія Миколаївна Загребельна. Разом з нею ми поверталися в минулі часи і ніби передивлялися старовинний фільм. Такий матеріал дуже легко запам’ятовувався і не потребував великих зусиль у підготовці. Мої знання з філософії, які я здобула в училищі, були найкращими в університеті, оскільки при подачі тієї чи іншої теми завжди наводились конкретні приклади, пояснення, що давало можливість краще засвоїти матеріал.
Також згадується вивчення пісні «Гаудеамус» під керівництвом викладача латинської мови з медичною термінологією Романа Івановича Мальця. Цією піснею ми розпочинали знайомство з латинською термінологією, медичних назв у поєднанні з анатомією. Під керівництвом адміністрації в училищі видавався альманах студентської літературної творчості «Цілюща сила» VIS MEDICATRIX, в якому у 2001 році (випуск 4) було надруковано мій вірш про медичне училище. Як зараз пам’ятаю: коли я писала цей вірш, то була неймовірно щаслива від того, що моя мрія здійснилася і я здобуваю майбутній фах у навчальному закладі, який дає чудові знання, об’єднує студентів у дружню студентську сім’ю.
МЕДУЧИЛИЩЕ РІДНЕ МОЄ
В розмаїтті зеленого саду,
Де училище наше стоїть,
По алеї крокую я радо,
Поряд сонячний зайчик біжить.
В аудиторію нашу заходжу
І свій білий вдягаю халат.
Опановую тут я науку,
Акушерський освоюю фах.
І буває, що щось не виходить,
Чи практичні роботи не в лад,
Викладач наш терпляче доводить,
Де істину треба шукать.
У комп’ютернім класі тривога,
Бо вже «мишки» втомились від нас.
В інтернет нам відкрита дорога.
Та, щоправда, обмежений час.
Ось і пари уже закінчились,
З пліч я білий скидаю халат.
Я багато чого вже навчилась,
Навіть вмію рецепти писать.
І, втомившись, додому крокую,
У душі щира радість цвіте.
За науку подяку складаю,
Медучилище рідне моє.
А як затишно було на заняттях у викладачки з української мови за професійним спрямуванням Оксани Володимирівни Афтанас, яка прагнула навчити нас грамотності при оформленні документів. Вона зацікавлювала нас, студентів, різними способами: «знайди помилку», «ваше бачення», «творчий підхід» та інше.
Роки навчання швидко промайнули. Отримавши диплом з відзнакою, я вступила у Прикарпатський університет імені Василя Стефаника.
Моя доля склалася так, що, попрацювавши у практичній медицині та закінчивши Прикарпатський університет, я повернулася до рідної Alma mater, але вже на посаду викладача. Приємно повернутися у колектив, де все починалося. Була керівником групи, завідувачкою відділення. Нині працюю на посаді заступниці директора з виховної роботи (любов до творчості, прищеплена у коледжі, перемогла), викладаю основи медичної генетики та медичної біології.
Тут не можу не згадати викладачку Стефанію Йосипівну Матіяш, яка допомогла мені у моєму становленні як викладача. Вона була моїм наставником, другом. Під час навчання в училищі Стефанія Йосипівна викладала в нашій групі основи медичної генетики. Не дивлячись на те, що сама по собі дисципліна важка у вивченні, виклад матеріалу викладачкою був цікавий, доступний, насичений науковими фактами, рольовими іграми. Як мовиться, з пустого в порожнє не переливали. Ми любили генетику і залюбки йшли на заняття.
Патоморфологію і патофізіологію у нашій групі викладав Ярослав Олександрович Гарко. Ми цим дуже пишалися, оскільки Ярослав Олександрович був військовим лікарем, мав досвід роботи і своїми знаннями ділився з нами. А оскільки Ярослав Олександрович був військовим, то на заняттях завжди панувала ідеальна тиша. Разом з Ярославом Олександровичем я брала участь у дослідницько-пошуковій роботі, здобула І місце.
Хочу згадати також завідувачку практикою Олександру Денисівну Воєводу, яка розуміла кожного студента, мала до нас особливий підхід. Практика для нас – це було щось святе, ми усвідомлювали, що від наших знань і вмінь у подальшому залежить життя людей. Тому практику проходили всі, ніхто не сачкував. Відповідно отримували гарні оцінки за екзамени.
Пощастило нам з такою дисципліною як терапія, адже в нас викладала Галина Петрівна Ткачук. Заняття вона проводила цікаво, любила нас, свою роботу, послідовно і терпляче вчила і виховувала.
Усі викладачі були для мене зразком у всьому. Це насамперед розумні, працьовиті, чесні, відверті і прекрасні педагоги. Я вдячна всім викладачам, які вчили нас не тільки бути добрими спеціалістами, але насамперед хорошими людьми. Адже тільки надзвичайні люди здатні до останньої краплини віддавати себе іншим.
Світла пам'ять усім, кого немає уже з нами на цій землі. Дай Боже, здоров’я, сил, натхнення, мудрості тим, хто ще працює і живе на нашій рідній землі.
Наталія Мальованчук, випускниця Івано-Франківського базового медичного училища 2003 року.
85 розповідей випускників коледжу
