Новини

Розповідь №30 із проєкту «85 розповідей випускників коледжу»

Семенчук (Колісняк) Галина Ярославівна. Навчалася в Івано-Франківському базовому медичному училищі у 1997-2000 рр. за спеціальністю «Сестринська справа». З 2000 р. працювала в обласному перинатальному центрі Івано-Франківська у гінекологічному відділені. У 2000-2004 рр. навчалася в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, отримала вищу освіту за напрямком підготовки «Психологія» та здобула кваліфікацію бакалавра психології. З 2009 р. працювала у відділковій лікарні ст. Івано-Франківськ ДТГО «Львівська залізниця». З 2016 р. працювала старшою медичною сестрою міської поліклініки № 5 КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради». З 2021 р. – головна медична сестра у КНП «Івано-Франківський обласний перинатальний центр Івано-Франківської обласної ради». Має вищу кваліфікаційну категорію. Навчається в магістратурі Івано-Франківського навчально-наукового інституту менеджменту Західноукраїнського національного університету на факультеті «Менеджмент закладів охорони здоров’я». Нагороджена почесною грамотою департаменту охорони здоров’я Івано-франківської ОДА за сумлінну працю, високий професіоналізм, значний особистий внесок у надання медичної допомоги у період війни з рф, активну громадянську позицію. 

Галина Семенчук: Alma mater навчила мене любити, співчувати, якісно працювати

 

Мене з раннього дитинства батьки вчили робити добро, допомагати людям! Я щаслива, що моє дитинство було сповнене любов’ю та радістю! Я була свідком того, наскільки сильно мої батьки віддавалися людям, і я твердо знала, що мій життєвий шлях –  це служити людям!

Одного дня сталася подія, яка вплинула на мій подальший життєвий ВИБІР, на моє подальше життя! Моя бабуся захворіла, у неї була ангіна, лікування вона проходила в обласній інфекційній лікарні. Прийшовши провідати свою бабусю, я побачила, як їй погано, як вона мучиться від болю та лихоманки, і мені тоді стало страшно, що особисто я не можу їй нічим допомогти! Бабуся мене заспокоїла, і сказала: «Рішення Є! Ти станеш медсестрою, тому що медсестра проводить більше часу з хворими, аніж лікар, і розуміє пацієнтів краще. Для людей, які потрапили у лікарню, необхідні увага та турбота, саме цим і займається медична сестра». Під час цієї розмови я пообіцяла бабусі, що стану найтурботливішою медсестрою у світі! Все так і сталося, слова бабусі були пророчими! З того часу я захоплювалася людьми у білих халатах, вони були для мене взірцем.

 На Прикарпатті люди знали, що Івано-Франківське базове медичне училище є найавторитетнішим навчальним закладом в Україні за якістю підготовки кадрів. За довгі роки роботи медичне училище підготувало не одного ФАХОВОГО медичного працівника, які заявили про себе не лише в Україні, а й у Європі!

Переді мною постало завдання – ВСТУПИТИ ДО МЕДИЧНОГО УЧИЛИЩА! Я готувалася до вступу днями, ночами, мене підтримували рідні та близькі мені люди, і це надавало впевненості у своїх силах. І цей день настав! Я стала студенткою Івано-Франківського базового медичного училища найгуманнішої професії у світі. Моєї радості та радості моїх рідних не було меж! Всі вірили у мене! Шкода, що бабуся не застала мене вже головною медичною сестрою, я знаю, що вона пишалася б мною…

Серед викладачів медичного училища мені найбільше запам’яталася Зена Василівна Никифорук – викладачка фармакології. Студенти у розмові між собою називали її суворою, сталевою, і на той час я не зовсім розуміла її у підходах до проведення занять, вимогливості щодо студентів. Пройшовши шлях медичної сестри від простого до складного, я зрозуміла, що у роботі вкрай важливо бути відповідальною, стійкою перед викликами та різними ситуаціями, в міру бути жорсткою і вміти приймати те, що неможливо змінити, але навіть тоді робити усе, що від тебе залежить, і вірити у краще! Саме від Зени Василівни я перейняла стійкість у прийнятті рішень та організованість, я їй за це дуже вдячна!

Моя група була особливою, мегаактивною, позитивною, енергійною та веселою, сповнена силами. Хоча ми були ще дітьми, але у нашій групі була дисципліна, ми відповідально ставилися до навчання, брали активну участь у житті училища. У складних ситуаціях підтримували один одного. Ми були дружньою сім’єю, разом проводили багато часу! Навіть зараз ми знаходимо час для зустрічей, дружимо сім’ями, з приємністю згадуємо наші студентські роки.

Протягом навчання у медичному училищі мій відпочинок завжди супроводжувала книга, зазвичай це книги про видатних лікарів, лікування хвороб. Любила читати між перервами книги із серії «Діагностика та лікування хвороб. Керівництво для лікарів» тощо. Коли я розумово втомлювалася, я займалася спортом, це допомагало мені перезавантажитися та оновитися. Навіть легка пробіжка парком надавала мені енергії засвоювати теоретичні знання та генерувати правильні рішення під час виконання практичних.

Для мене найкращим днем за роки навчання є 1 вересня 1997 року, хоча минуло вже багато часу… Проте я пам’ятаю, як вперше познайомилась зі своїми одногрупниками. Тоді нам здавалося, що ми у медицині зрушимо гори, нас об’єднувало сильне почуття єдності та могутності, ми вірили, що усі можливості для нас відкритті, немає нічого недосяжного, лише не боятися, і це мотивувало мене дуже. У нас була сильна та дружня група. Навіть сьогодні я повертаюся знову і знову до того дня, коли ми мріяли і знали, що ми усе зможемо! Перечитую час від часу вірш Нестора Чира «Медсестра», для мене цей вірш у студентські роки був еталоном, найвищою пробою!

В халаті білім, як сніжок на полі,
мов блискіт лебединого пера,
вітаючись привітно надовкола,
іде по коридору медсестра.

       В очах легенький спалах остороги,
       в руках умілих – все до ладу тут.
       Десь там, в палаті, за сумним порогом
       від неї конче допомоги ждуть.

Сестричко мила, тут, у коридорі
покинь жалі, як важко б не було!
Нехай надію людям, вбитим горем,
несе твоє розвеснене чоло.

       Догадуюсь, що маєш власні муки,
       але їх міцно затисни в руках.
       На тебе жде чиясь німа розпука
       у стомлених безсоннями очах.

Тому нехай зникає чи маліє
у хворих біль, лишень зайдеш до них.
Життя, медсестро, – це висока мрія,
і боротьба на вигинах крутих.

       ...В халаті чистім, як погожа днина,
       струнка, статечна, ніжна, осяйна
       зайшла в палату медсестра. Людина!
       А разом з нею – радість і весна.

Як би це банально не звучало, але училище, окрім професійних знань, надало мені путівку у доросле життя. Іншими словами, Івано-Франківське базове медичне училище – це мій старт на професійній дорозі, по якій я зараз впевнено крокую. Я раджу всім студентам розпочинати навчання з училища. Специфіка навчальної програми та атмосфера училища дозволяє студентам глибше занурюватися у професію, у теоретичні та практичні знання, саме тут будуються перші навики.

Дорогі студенти, залишаю вам поради, які додадуть впевненості та наснаги у всіх сферах життєдіяльності. Бажаю вам мужньо пройти через життєві негаразди і гідно нести звання медичного працівника!

  1. 1. Обирайте професію (роботу), яка приносить вам максимум задоволення, саме у такій роботі ви будете викладатися на всі 100%, вас буде тягнути пізнавати та вивчати нове, постійно удосконалюватися! І це закономірно, що підходячи до роботи з принципом професіоналізму, ви зможете об’єднати навколо себе команду справжніх професіоналів і також самі навчитеся злагоджено працювати у команді, разом з колективом! І це призведе до досягнення поставлених вами цілей! Ставте перед собою високі Цілі! Завжди робіть усе з Любов’ю! Результат вас приємно вразить!
  2. 2. Не бійтеся труднощів! Труднощі та негаразди загартують вас та допомагають розвиватися та вдосконалюватися!
  3. 3. Ставтеся до людей так, як би ви хотіли, щоб ставилися до вас! Я, як медична сестра з великим досвідом роботи, помітила, що хороше ставлення медичної сестри до пацієнтів призводить до їх швидкого одужання. Яка б не була складна ситуація, завжди намагайтеся помічати те хороше, що є! Такий підхід у житті та в роботі робить дива!
  4. 4. Постійно удосконалюйтеся, збагачуйте свої знання та досвід! Це ваша інвестиція у майбутнє! Не бійтеся виходити із зони комфорту, це буде лише вам у плюс!
  5. 5. Ніколи не пізно вчитися! Вчитися і ще раз вчитися! Опісля закінчення медичного училища я отримала ще дві спеціальності, і на сьогодні я також студентка! Нині технологічний прогрес вимагає від людини гнучкості та швидкості не лише у прийнятті рішень, а ще й в опануванні нових галузей, нових знань, спеціальностей! Ніколи не пасіть задніх!
  6. 6. Практично застосовуйте свої навички та знання – лише це називається працею!
  7. 7. Не бійтеся починати усе спочатку!
  8. 8. Любіть людей! Любіть людей! І ще раз любіть людей! «Робіть добро і кидайте його у воду!».

Моя професія медичної сестри цінна для загального блага, цю професію не може замінити навіть штучний інтелект! Емпатія, уважність, доброзичливість, повага, чуйність, розуміння, ввічливість, підтримка, радість – це риси, притаманні лише медичній сестрі (живій людині, робот не може мати такі природні риси) і без яких не може працювати медсестричка. Важливою є моральна стійкість, на жаль, трапляються різні випадки...

Спогади про училище залишаються зі мною, деякі ситуації пам’ятаю у найдрібніших деталях… І це завжди буде зі мною… Це моя є радість і моя основна наснага…

Сьогодні для вас, дорогі студенти, є багато можливостей для професійного росту та саморозвитку! Не витрачайте дарма час, він дуже швидко плине. Вірю, що ви продовжите будувати та розвивати Україну, працювати на користь людству! Наша Україна суверенна, сильна та незалежна Держава! Слава Україні! Героям Слава!

 З глибокою повагою до кожного,

 Галина Семенчук, випускниця Івано-Франківського базового медичного коледжу 2000 року.

85 розповідей випускників коледжу

 

Наша адреса

Тел/факс: (0342) 75-32-58
Відділення післядипломної освіти
Тел: (0342)528004
 

 

Для студентів

Moodle

Корисні посилання

ZNO

vfpo

Copyright © 2021 Комунальний заклад фахової передвищої освіти "Івано-Франківський медичний фаховий коледж" Івано-Франківської обласної ради