23 і 24 серпня ми відзначаємо два найвеличніші державні свята – День Державного Прапора та День відновлення незалежності України.
Синьо-жовтий прапор поєднав у собі барви неба і пшеничного поля. Це символ боротьби українців за незалежність, адже під цим стягом не одне покоління українців боронило рідну землю від загарбників і окупантів.
Саме у день відновлення Незалежності, 24 серпня 1991 року, вперше національний прапор було піднято у залі Верховної Ради. А тепер напередодні Дня незалежності України, 23 серпня, ми відзначаємо День Державного Прапора України. Цей рік ювілейний – 30-річчя відновлення Незалежності.
Вітаємо усіх з цими державними святами! Пам’ятаймо про тих, хто віддав своє життя за нашу Незалежність. Будуймо і зміцнюймо нашу державу своєю працею, навчанням, добрими справами. Усвідомлюймо свою відповідальність перед майбутніми поколіннями за долю соборної незалежної демократичної процвітаючої України.
Нехай Господь береже всіх нас і Україну!
* * *
Напередодні свят надійшла приємна звістка з Києва: серед переможців щорічного творчого конкурсу, який проводить Національна спілка журналістів України і який цьогоріч був присвячений 30-річчю незалежності України, – заслужена журналістка України Галина Добош за розповіді з книжки «Праця як молитва. 30 постатей випускників Івано-Франківського медичного фахового коледжу», опубліковані в газетах «Західний кур’єр» і «Вісті Калущини».
Понад 150 учасників – працівники ЗМІ, медіа та журналістські організації – змагалися за перемогу в 14 номінаціях, у тому числі – в чотирьох спецномінаціях: «Журналісти проти епідемії», «Всупереч обставинам: історії й долі», «Україна єдина» та «Кращий журналістський матеріал про захисників України». Галина Добош здобула заохочувальний диплом у спецномінації «Всупереч обставинам: історії й долі».
Саме про долі випускників Івано-Франківського медичного фахового коледжу йдеться у книжці «Праця як молитва», присвяченій 30-річчю незалежності України. Задум такого проєкту належить директору ІФМФК, теж колишньому його випускнику Володимиру Васильовичу Стасюку: через розповіді випускників показати важливість праці медичних фахівців середньої ланки охорони здоров’я (медсестер, фельдшерів, акушерок, масажистів, шкільних медсестер) і роль навчального закладу у їхньому формуванні як особистостей. Кожен з них, незалежно від часу закінчення навчального закладу – пів століття тому чи кілька років – своєю працею і громадською активністю причетний до відновлення Незалежності.
Не всі можуть бути героями, не всі мають змогу говорити голосно і багато про свій вклад у розбудову України. Але це можна робити своєю щоденною, хай навіть непомітною працею. Без медичних сестер, акушерок, фельдшерів не зможе функціонувати жоден лікувальний заклад, але хіба про них часто розповідають? «Праця як молитва. 30 постатей випускників ІФМФК» – це спроба зробити узагальнений портрет випускника коледжу, розповівши про тих, хто закінчував навчальний заклад у різні роки, хто працює в різних відділеннях і на різних посадах, географічно з усіх районів Прикарпаття, хто пройшов через затримки з виплатою зарплати, скорочення і COVID-19, але залишився вірним обраному фаху. Є розповіді і про те, як у 80-90-х роках їздили з повстанськими піснями на Схід, як ішли у депутати рад першого демократичного скликання, як перекладали на українську мову лікарняні інструкції, як з юності пишуть вірші, чи співають, чи вишивають, чи виховують дітей і вирощують квіти. Це не лише спогади, це і вдячність своїм вчителям, і мотивація молодих обирати медсестринський фах. Тож заголовок книжки символічний – праця кожного є молитвою за майбутнє України.
Всі розповіді про випускників були надруковані на сайті ІФМФК, а тепер електронний варіант вміщено у розділі «Виховна робота». Деякі мінінариси опубліковані в газетах «Західний кур’єр», «Вісті Калущини», журналі «Золота пектораль». До Дня медичної сестри видано окрему книжку «Праця як молитва. 30 постатей випускників Івано-Франківського медичного фахового коледжу» у видавництві «Нова зоря».
Пресцентр коледжу.
