Хороша традиція таких зустрічей у коледжі існує давно. І для першокурсників, які з цього тижня приступили до очного навчання, таке спілкування має не лише пізнавальне, а й світоглядне значення. Бо про навчальний заклад, його історію, можливості для навчання та цікаве дозвілля вони можуть отримати інформацію ще навіть до вступу у коледж, приміром, на Дні відкритих дверей, згодом розширити під час знайомства з викладачами (дещо видозміненим в останні місяці через пандемію коронавірусу і пов’язані з нею карантинні обмеження, дистанційне навчання, нетривалі періоди очного навчання з постійною загрозою «червоної зони») – а тепер змогли ближче познайомитися з директором, почути його міркування про навчання як працю, усвідомити свою відповідальність за якісне навчання і опанування майбутнім фахом.

    Зрештою, змогли побачити директора зблизька, дізнатись про деякі факти з його біографії. А ще зрозуміти, що «директор і друг починається з однієї букви», і власне у коледжі для студентів директор є старшим другом, «який завжди зрозуміє, підтримає, підставить плече» (цитати з виступу керівника коледжу).

    Перші зустрічі директора зі студентами відбулися сьогодні у 1 групі І курсу спеціалізації «Лікувальна справа» (майбутні фельдшери) – на першій парі та на четвертій парі у 6 групі І курсу спеціалізації «Сестринська справа».

    За словами Володимира Васильовича, символічно, що першими були студенти 1 групи І курсу, та ще й майбутні фельдшери. Бо саме у лютому місяці рівно 50 років тому студент (до речі, теж 1 групи) Івано-Франківського медичного училища, староста групи Володимир Стасюк здавав державні екзамени, а 1 березня отримав диплом з відзнакою. Тож ці зустрічі приурочені до ювілейної дати – таке собі особисте відзначення золотого ювілею, навіть свято.

     І, повірте, зовсім по-іншому подивилися студенти на керівника, який, як вони дізналися під час 30-хвилинної бесіди, а друга зустріч затягнулася на годину, теж тут вчився, який був таким, як і вони, а не одразу став «дорослим, серйозним і начальником». Від того – довіри більше.

     Хоча б до міркувань Володимира Васильовича Стасюка «про двох великих противників» (а, може, і ворогів): «нечистої сили і лінивства». Якщо тезисно: «Щоб уникнути нечистої сили, треба відновлювати зв’язок з Творцем, бути релігійним. І якщо нема такого зв’язку з Творцем, то вступає в силу лінивство».

     Під час зустрічі почули від директора пояснення до багатьох відомих цитат: «Наша праця є нашою молитвою», «Тож будьте досконалими, як досконалий Отець ваш небесний», «Думаю, отже існую. Творю, отже живу», «Медицина є найблагородніше з усіх мистецтв», «Не для оцінки вчимося, а для життя». Деякі з них можна прочитати в холі коледжу, чи на календариках за 2020 і 2021 роки. Бачили, читали, але не всі зафіксували на тому увагу. І от тепер це зробив Володимир Васильович Стасюк. Бо важливо зрозуміти глибинний зміст цих висловів і головне – керуватися ними у своєму житті.

     Він наголосив, що потрібно жити так, щоб прагнути до досконалості, «цим ми наближаємося до Творця, стаємо Його дитиною». Праця має бути радісним процесом, «окриленою Божим промислом». «Якби кожен відчував радість від праці і якби кожен працював так, ніби його працю бачить Бог, дивиться на нього – починаючи від того, хто прибирає вулицю і закінчуючи президентом, то на землі був би рай», – сказав директор. Та одразу додав, що, на жаль, цього нема.

     Можна затратити працю і піднятися на Говерлу – які простори тоді відкриються перед очима. А можна не прикладаючи сил скотитися у яму – що тоді побачиш? Такими прикладами Володимир Васильович підводив до думки, що треба бути творчим у своїй праці, бо без цього важко відчути зміст життя.

     Заінтригувати словом, цитатою, запитанням – це про форму «директорської години спілкування». Приміром, чому Бог любить трійцю? Чи розмірковування про особливість медичного фаху, що дає можливість вивчати людину, а отже «пізнати себе». А ще заклик «читати, перечитувати, виробляти пам’ять, заучувати улюблені вірші, бо від цього розвивається уява». Знову цитата – на цей раз Франкова про книжки як морську глибину. Володимир Васильович наводив приклади зі свого життя, як книжка переважає над спогляданням. І на підтвердження пригадав, як у Ленінграді у далекому 1966 році декламував вірш Василя Симоненка «Дотліває холод мій у ватрі..».

     На завершення зустрічі запропонував студентам через два тижні, коли вони вийдуть на наступний очний цикл, вкинути у «скриньку директора» свої записки (анонімні і тому правдиві), хто з викладачів, на їхню думку, має на них найбільший вплив, ким захоплюються, на кого хотіли б бути схожими. У ці скриньки студенти можуть писати про свої проблеми, пропозиції і запитання – це їхня можливість впливати на освітній процес.

     Протягом лютого такі «директорські години спілкування» відбудуться у всіх групах І курсу – це дві фельдшерські і п’ять медсестринських груп. Вже на цьому тижні заплановані ще зустрічі з першокурсниками трьох груп. У час карантину саме першокурсники, які прийшли на навчання після 9-го класу, потребують особливої підтримки. А такі зустрічі і цікаві, і корисні.

Прес-центр коледжу.