Проців (Заруба) Ірина Ігорівна. Навчалася в Івано-Франківському базовому медичному коледжі у 2009-2013 рр. на спеціальності «Сестринська справа», закінчила з відзнакою. З 2013 по 2019 р. навчалася в Івано-Франківському національному медичному університеті. З 2019 по 2021 р. проходила інтернатуру в Івано-Франківській ОКЛ за спеціальністю «Внутрішня медицина». Ще з 1 курсу інтернатури і по сьогоднішній день працює в Івано-Франківському медичному фаховому коледжі на посаді викладача інфектології та медсестринства в інфектології.
Ірина ПРОЦІВ: Коледж дав мені старт у житті, який важко переоцінити
Професію лікаря я обрала ще з дитинства і ніколи не сумнівалася у своєму виборі, оскільки медицина супроводжувала мене протягом усього життя. Мій батько також закінчував наш навчальний заклад і більше 20 років пропрацював на посаді фельдшера.
Усе своє дитинство спостерігала за працею свого батька, котрий з великою любов’ю та ентузіазмом виконував свою роботу. Тому, коли в 9 класі я сказала батькам, що хочу пов'язати життя з медициною, то в них було лише одне запитання: «Ти до цього готова?». Та мене було не зупинити, і після закінчення школи вступила до Івано-Франківського базового медичного коледжу. Але я ніколи не думала, що доля приведе мене сюди вже по закінченню університету і я стану колегою для своїх наставників.
Навчання у коледжі давалося мені легко, оскільки вчилася добре і була відмінницею. Але велику шану треба віддати викладачам, які завжди вкладали в нас найцінніше – знання.
Пам’ятаю свою першу пару в коледжі з біології в Наталії Валеріївни Мальованчук. Це викладачка, яка з таким натхненням та ентузіазмом розповідає про свій предмет, що його неможливо не вивчити.
Не раз згадую, як читала твори на пари з літератури до Оксани Володимирівни Афтанас. Я не шукала легких шляхів і все читала в оригіналі. Тому одного разу «Кайдашеву сім'ю» дочитувала о 3.00 ночі, щоб на парі могла відповісти на найцікавіші питання, які вона задавала. Здавалося, що Оксана Володимирівна може безкінечно розповідати про різних письменників та їх твори і, якби не дзвінок на перерву, то могла б продовжувати ще годинами.
Захопливі пари в нас були і з історії України. Мирослава Василівна Вацеба завжди доступно пояснювала матеріал, але старалася нам розказати якісь цікаві факти, яких не було в підручниках.
З першого курсу пам’ятаю пари і з всесвітньої історії, які проводив Кіндрат Григорович Лаврук. Його цікавий підхід і методика викладання нікого не залишали байдужим. А його феноменальна пам’ять на всі дати та події здивувала мене з першого заняття.
Вже починаючи з 2 курсу, мене повністю захопила медицина. Розпочалися предмети, які складали основу моєї майбутньої професії. Ніколи не забуду викладачку з анатомії Олександру Олександрівну Босович (вже покійну), яка була кураторкою ще мого батька. Вона завжди казала: «Пишіть лекції, бо потім скажете, що О. О. вас не навчила». На екзамені в неї я отримала «12» після 1 питання.
З великим задоволенням згадую заняття з основ медсестринства, які викладала Марія Іванівна Сапіжак. Це був приклад для мене як викладачки, так і жінки: завжди усміхнена, але строга і пунктуальна. В неї я вперше і востаннє в житті отримала «2» за практичний навичок і ходила на відробку. Зате розв’язувати джґут навчилася правильно і вчасно до кінця життя.
З теплотою згадую пари з мікробіології. Любов Михайлівну Облогіну ми завжди трішки боялися, але дарма. Це викладачка, яка може на одному диханні розказати тему і доступно пояснити матеріал. Її цікаві практичні заняття, де ми використовували мікроскопи, робили посіви на поживні середовища та досліджували збудників, назавжди залишились в пам’яті.
Завжди цікавими були пари з педіатрії. Ольга Вікторівна Петраш старалась зацікавити нас на кожному занятті. Вона постійно казала, щоб ми вчили цей предмет, оскільки в майбутньому будемо матерями і наші знання стануть нам в нагоді. На її парах ми завжди ходити у відділення, спілкуватися з пацієнтами і старалися поставити свій медсестринський діагноз.
Новим етапом в житті під час навчання в коледжі для мене була підготовка до «Ескулапу» – конкурсу професійної майстерності. Це був підсумок всіх знань, які отримала протягом навчання в коледжі. Всі практичні навички вивчила так, що могла розказати і крізь сон, за що велика подяка викладачам, які вклали скільки сил і знань. А саме: Василю Миколайовичу Василюку, Олександру Андрійовичу Цибаньову, Наталії Валентинівні Хван, Ярославу Олександровичу Гарку.
Не можу не згадати нашу кураторку, нашу другу маму Лесю Михайлівну Смицнюк. Вона організовувала поїздки, походи в театр, розваги. Щиро вдячна їй за материнську теплоту та піклування у ставленні до нас.
На момент мого навчання зав. відділенням була Ірина Іванівна Гафійчук – молода, енергійна і завжди привітна викладачка, яка вміла так вчасно та влучно знайти спільну мову зі студентами і вихід з будь-якої ситуації.
А хіба можна уявити собі існування коледжу без нашого незмінного керівника –Володимира Васильовича Стасюка, який все своє життя, енергію та час віддає на процвітання нашого навчального закладу. Його батьківська турбота у ставленні як до студентів, так і до викладачів не залишає нікого байдужим. Саме Володимир Васильович робить неоціненний внесок у розвиток нашого коледжу, за що йому велика шана і подяка.
Можна багато ще писати і згадувати, але хочу сказати одне: я дякую абсолютно всім викладачам за знання і досвід, який я отримала, бо саме Ви зробили величезний внесок у мене і як медика, і як особистість. Я жодного разу не пошкодувала про свій вибір і з гордістю говорю всім про заклад, який закінчувала, свою Alma mater.
Ірина ПРОЦІВ, випускниця Івано-Франківського базового медичного коледжу 2013 року.
85 розповідей випускників коледжу
