Мельник Степан Богданович

МЕЛЬНИК Степан Богданович. Навчався в Івано-Франківському медичному училищі у 1977-1981 рр. на фельдшерському відділенні. У 1981-1983 році проходив службу в армії, фельдшером батальйону. У 1983-1990 рр. – навчання в Івано-Франківському медичному інституті, а з 1990 по 1993 рік – аспірантура. У 1994 році захистив кандидатську дисертацію. У 1994-1996 рр. працював на посаді асистента кафедри патологічної фізіології Івано-Франківського медичного інституту. З 1996 року живе і працює в Арканзаському медичному університеті (США). Професор кафедри педіатрії та директор метаболомічної лабораторії в Інституті дитини при Арканзаському дитячому госпіталі.

Степан МЕЛЬНИК: В училищі прийшло розуміння ролі власної дисципліни та відповідальності

Вибір медичної справи для мене мав кілька причин. Ще навчаючись в початкових класах школи, я думав про справу юридичну. Ніколи насправді не мав гадки про медицину аж до сьомого класу, коли вперше потрапив до дитячого травматологічного відділення Івано-Франківської обласної клінічної лікарні на стаціонарне лікування через травму руки. Випадок був дуже рідкісний і став предметом для навчання студентів Івано-Франківського медичного інституту. Виважена, високопрофесійна та надзвичайно тактовна поведінка д-ра Михайла Миколайовича Ковалишина (тодішнього очільника кафедри) мене зачарувала і, водночас, підкупила, посіявши альтернативну думку про мою майбутню професію.

Ще одним важливим чинником у виборі на користь медичної справи були думки-поради моїх батьків, які, як не дивно на той вік, я почув, проаналізував і прийняв.

Мій вибір без усяких вагань випав на Івано-Франківське медичне училище. У 1977 році я був зарахований на фельдшерське відділення без вступних екзаменів завдяки відмінному закінченню восьмирічної школи та помітним досягненням у спорті.

Навчання в медичному училищі для мене розпочалося цікаво, а разом з тим, досить швидко поклало питання розуміння ролі власної дисципліни та відповідальності. Поряд з академічними викликами, на які доводилось виділяти багато часу і не було щось таким незвичайним для мене, відкрився новий пласт можливостей та проблем – це самовизначення та самостановлення.

У процесі академічного навчання все було більш-менш визначено і легко. Висококваліфіковані викладачі  не тільки вчили свій предмет, але і приділяли багато уваги нашому вихованню, що залишило в мене лише добрі та світлі спогади. Серед них виділявся куратор нашої групи др. Льонгін Михайлович Свідзінський, викладач хірургії. Це була людина-модель, вчитель, критик і товариш, він у моєму житті залишив такий же глибокий слід, як мої батьки. В нього я вчився, виростав і вдосконалювався. Др. Свідзінський заклав у наші дитячі душі стільки добра, що воно залишиться назавжди!

Тому й наша група була така особлива та талановита! Найкращі, найщиріші та найнадійніші друзі у моєму житті – це мої одногрупники. З ними легко бути самим собою.

Однією з найголовніших особливостей нашої академічної групи (перша група) була безпосередня щирість та згуртованість. Попри всі особисті інтереси, а вони були у кожного з нас, відчуття відповідальності за загальну справу переважали. Ми допомагали, ділилися, переживали та співчували один одному як тоді, так і зараз.  Кожен з нас мав свої сильні і слабкі риси характеру, свій хист та вподобання, свій погляд на дійсність чи речі, але це і слугувало тою об’єднуючою та центровою силою.

Музика, спорт та подорожі були нашими основними та найкращими захопленнями. Напевно, добра половина хлопців або захоплювались грою на гітарі, або іншими інструментами, добре співали.

Хотілось би згадати про чоловічий вокальний ансамбль нашого курсу «Ровесник», яким керував викладач математики та естетики, композитор Дмитро Гнатович Циганков. Пам’ятаю, з якою радістю та ентузіазмом ми збиралися на репетиції, з відповідальністю ставилися до сценічних виступів. Цей досвід був визначальним впродовж мого подальшого зацікавлення музикою, що триває і по сьогодні.

Або такий епізод. Наш викладач латини Роман Іванович Малець на початку курсу виглядав для мене вимогливим та без зайвих емоцій… до моменту, коли ми розпочали вивчення гімну студентів. Коли ми вивчили текст і він його заспівав, я був вражений його чудовим голосом настільки, що латина стала одним із найулюбленіших предметів для мене.

Моїм, напевно, першим і досі приємним випадком навчання була моя перша училищна легкоатлетична олімпіада на першому курсі. Традиційно вона проходила в кінці вересня. Її організатором був викладач фізичного виховання Михайло Васильович Ільків. Тут збиралися найкращі атлети училища. Мій забіг на 800 м був переможним і для нікого неочікуваний. Потім було ще багато змагань, але це запам’яталось назавжди.

Так що ми, студенти, завжди знаходили час і на спорт, і на музику.

Моє професійне життя пов’язане з медициною і наукою. Закінчивши Івано-Франківський медичний інститут, три роки навчався в аспірантурі, моїм науковим керівником був професор Іван Павлович Герелюк. Через рік, у 1994-му, я захистив кандидатську дисертацію. Два роки працював асистентом кафедри патологічної фізіології Івано-Франківського медичного інституту.

А з 1996 року – в Арканзаському медичному університеті. Працюю професором кафедри педіатрії та директором метаболомічної лабораторії в Інституті дитини при Арканзаському дитячому госпіталі. В США я продовжив і продовжую понині займатися проблематикою, яку розпочав на кафедрі патофізіології. Ті базові знання, методологія і принципи дослідницької етики, отримані в медичному інституті, виявились високого рівня і є універсальними. Нам вдалося підняти вивчення метаболічних наслідків стресу на якісно новий рівень, використовуючи найпередовіші досягнення як в теоретичній, так і в інструментальній ділянці. Наша дослідницька група закладала основи генетико-метаболічного напрямку досліджень у США, про що свідчить цілий ряд (більше 100) публікацій.  

З огляду прожитих років та власного досвіду мої побажання сьогоднішнім студентам:

Цінуйте і максимально ефективно використовуйте час свого навчання в коледжі. Він незворотній.

Навчання – процес з багатьма складовими, багатогранний. Воно для вас тільки розпочинається. Налаштуйте себе і будьте готові до цього. 

Розумна та виважена самоповага породжує повагу до інших.

Не можна одночасно бути на кількох шляхах. Ваші майбутні професійні обов’язки та особисті цінності – на одному шляху.

Степан МЕЛЬНИК, випускник Івано-Франківського медичного училища 1981 року.

 

Наша адреса

Тел/факс: (0342) 75-32-58
Відділення післядипломної освіти
Тел: (0342)528004
 

 

Для студентів

Moodle

Корисні посилання

ZNO

vfpo

Copyright © 2021 Комунальний заклад фахової передвищої освіти "Івано-Франківський медичний фаховий коледж" Івано-Франківської обласної ради