Михайлишин Йосип Ярославович. Навчався в Івано-Франківському базовому медичному училищі у 1980-1984 рр. на фельдшерському відділенні. Після закінчення училища військову службу проходив у медичній частині в Свердловській області м.Тавда. Трудову діяльність розпочав на Івано-Франківській станції швидкої та невідкладної медичної допомоги у 1986 р. на посаді фельдшера виїзної бригади. У 1991 р. був обраний головою Клубовецької сільської ради, де пропрацював до 1998 р., не розриваючи медичний стаж. З 1998 р. продовжив  працювати  на Івано-Франківській станції швидкої та невідкладної медичної допомоги. З 2015 р. працює фельдшером з медицини невідкладних станів в Івано-Франківському центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф в м. Тисмениця. Загальний стаж роботи на швидкій допомозі 37 років. За сумлінну працю та професіоналізм нагороджувався грамотами.

Йосип Михайлишин: Нам було важко, але ми старались

 

Перше вересня 1980 року, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 101 – все невідоме попереду. В аудиторії за столами зустрілись тридцять людей, різних  за характером, поглядами на життя, які надалі стали одногрупниками та друзями на довгий час.

Наша група була третя – 20 хлопців та 10 дівчат. Це був набір спецгрупи, де готували військових фельдшерів. На нашому курсі було три фельдшерські групи, дві медсестринські та одна акушерська. При вступі  ми не тільки здавали екзамени, а й проходили медичну комісію. Хто закінчив вісім класів з відзнакою, то проходив тільки співбесіду.

Після закінчення училища багато наших одногрупників проходили військову службу в Афганістані.

З вдячністю згадую всіх викладачів медичного училища та нашої групи.

Директор – Григорій Григорович Гавриш.

Директорка – Марія Василівна Мудрак.

Класна керівниця – Марія Михайлівна Савицька, викладачка іноземних мов (французької та німецької).

Класний керівник – Володимир Миколайович Козовик, викладач інфекційних захворювань.

Завідувачка фельдшерського відділення – Євдокія Миколаївна Богославець.

Любов Миколаївна Облогіна – викладачка мікробіології.

Роман Іванович Малець – викладач латинської мови.

Катерина Юріївна Якубів – викладачка фармакології.

Валентина Валентинівна Дутова – викладачка патфізіології та ЛОР.

Роман Миколайович Мукосій – викладач хірургії.

Льонгін Михайлович Свідзінський – викладач хірургії.

Василь Михайлович Богак – викладач хірургії.

Чеслава Михайлівна Рішко – викладачка акушерства та гінекології.

Орися Сафронівна Чопик – викладачка дитячих хворіб.

Валентина Миколаївна Мелешко – викладачка дитячих хворіб.

Маргарита Михайлівна Нєкрасова – викладачка військово-польової терапії.

Олександра Олександрівна Босович – викладачка анатомії.

Микола Павлович Ранєткін – викладач фізики.

Неля Дмитрівна Пітулей – викладачка шкірних захворювань.

Микола Миколайович Коваль – викладач військової підготовки.

Світлана Григорівна Мартиненко – викладачка фізичного виховання.

Вони впродовж чотирьох років ставились до нас з розумінням та повагою і віддавали нам всі свої знання, щоб ми стали справжніми професіоналами. Кожен викладач залишає в учневі певні спогади про себе, якусь частку себе.

Навчання спочатку давалось важко, так як зразу почали вивчення предметів медицини,  а потім  все увійшло в своє русло. Всі навчались гарно, хотіли мати стипендію і не відставати один від одного.

Під час навчання ми їздили на екскурсії в міста Ленінград та Брест, а також в студентський загін в Миколаївську область.

Ми знаходили час на заняття спортом, відпочинок в колі друзів та підробляли на харчо-смаковій фабриці та спиртзаводі. Більшість з нас жили на квартирах, тому що їздити додому було далеко.

Студентські роки пройшли дуже швидко. Доля розвела всіх різними стежками, і різні долі в кожного. З нашої групи багато хто закінчив медичний інститут і стали лікарями, хорошими спеціалістами, своєю надзвичайною працею досягли успіхів у кар'єрі, хтось залишився працювати за спеціальністю фельдшера, а дехто взагалі покинув цю професію. У кожного свій шлях у житті. Але ми завжди раді зустрічі один з одним, спілкування між нами триває досі.

Випускники третьої групи 1984 року: М. Шевага, В. Олексин, Л. Капустяник, В. Магура, Г. Блискун, В. Іванцюк, М. Ткачонок, М. Костирко, В. Сікора, Г. Ключук, Й. Михайлишин, О. Лиховидюк, М. Андрейків, М. Мілевська, Я. Лабич, Г. Паньків, В. Роговський, М. Рим, В. Гудков, О. Романюк, С. Гула, Г. Харун, П. Мажара, Я. Михайлишин,  В. Козак, І. Вербицький, О. Вацеба, М. Масик, В. Латин, А. Савка.

Після закінчення медичного училища я по червень 1984 року працював у фельдшерсько-акушерському пункті в с. Клубівці, а потім  був призваний в армію. Служив у  м. Тавда Свердловської області в санітарній частині на посаді санінструктора. Зі мною також служив Ігор Вербицький. На другому році служби я обіймав посаду фельдшера батальйону. В цій же військовій частині до нас проходили службу Василь Данів і Василь Жукевич, теж випускники нашого медичного училища. Командування санчастини було задоволене роботою і знаннями – як наших попередників, так і нашими. Під час проходження служби в армії познайомився з хорошими хлопцями, випускниками Рівненського медичного училища, які потім вступили у вищі навчальні заклади і тепер також працюють лікарями.

Я в медичний інститут не поступив, а прийшов на роботу в м. Івано-Франківськ на станцію швидкої та невідкладної медичної допомоги. Більшість фельдшерів станції – це випускники нашого училища. Навіть працюючи сім років головою Клубовецької сільської ради, я не переривав медичний стаж.

Завдяки нашим викладачам ми були добре підготовлені до роботи в медичних закладах, і лікарі, які з нами працювали, дивувались нашим вмінням.

В теперішній час завдяки директору ІФМФК Володимиру Васильовичу Стасюку та педагогічному колективу до роботи в лікувальні заклади приходять добре навчені спеціалісти, хоча дуже юні, як ми були колись. Змінилась назва училища на коледж, зросла матеріально-технічна база, новітні технології, але викладачі залишились вимогливими, високопрофесійними спеціалістами своєї справи, і їм не стидно за своїх випускників.

Я дякую керівництву та викладачам медичного училища, які передали нам свої знання, навчили нас любити свою професію, максимально цінувати та використовувати свої знання для блага людей.

Йосип Михайлишин, випускник Івано-Франківського базового медичного училища 1984 року.