[sigplus] Critical error: Image gallery folder 85_rozpovidei/smandych is expected to be a path relative to the image base folder specified in the back-end.

МАНДИЧ Наталія Іванівна. Навчалася в Івано-Франківському базовому медичному училищі у 1999-2002 рр. на фельдшерському відділенні. Після закінчення за направленням пішла працювати в ЦМКЛ Івано-Франківська, медсестрою в гастроревматологічне відділення. У 2002-2008 – навчання в Івано-Франківській медичній академії, ще два роки інтернатури за спеціальністю терапія. З 2010 р. працювала викладачкою на кафедрі гістології Івано-Франківської національної медичної академії. Після проходження курсів з кардіології з 2012 р. працює в лікувально-діагностичному центрі «Діа-Лік» – лікаркою-кардіологинею на прийомі, проводить добове холтерівське моніторування ЕКГ і тиску. З 2023 р. також виконує обов’язки медичного директора центру «Діа-Лік».

Наталія МАНДИЧ: Для медсестри важливі і знання в голові, і вміння в руках

Після закінчення 9 класу постало питання: яку обрати професію і який заклад вибрати. «Спадкових» медиків в нашій родині не було. Мама працювала адміністратором в меблевому магазині, батько водієм. Але в Коломийському медичному училищі навчалась моя старша сестра Людмила. І хоча медицини я трішки боялась, але вирішили, що разом вчитись і жити в гуртожитку веселіше. Обрали Коломийське училище, хоча і родом з Франківська, оскільки тоді в нашому училищі ще не було прийому дев’ятикласників.

Через рік здала різницю по годинах і перевелася в Івано-Франківське медичне училище. Якщо коротко про основні враження, то найперше побачила, як в приміщенні училища гарно, чистенько, акуратно, на території завжди красиво – квіти, лавочки для відпочинку, озеленення, зручна бібліотека. 

Викладачі були вимогливі – це відчувалося одразу. Але вони давали хороші знання.

З анатомією, латинською мовою у мене не було проблем, а от важче давалася хірургія. Пригадую вимогливого викладача хірургії Василя Йосиповича Яніцького, багато годин ми проводили в бібліотеці для закріплення вивченого матеріалу.

Велика вдячність викладачкам акушерства та гінекології Мирославі Миколаївні Лотоцькій (Кухтин) та Чеславі Михайлівні Рішко, які давали багато практичних знань, завжди водили на пологи, а не тільки  проводили навчання в кабінеті.

Орися Сафронівна Чопик навчала основ педіатрії, Ярослав Олександрович Гарко –основам терапії. Отримані від них знання згодом суттєво полегшили мені навчання в медичному університеті.

Директором коледжу був Володимир Васильович Стасюк, викладав також у мене соціальну медицину. Він давав нам хороші знання: дуже стисло, але інформація по суті. Це як викладач. А оскільки я була чемна, то як з директором з ним не стикалася.

Вчилася  я на відмінно, отримувала іменну стипендію імені Олени Степанівни.

Спортом та художньою самодіяльністю не займалась, оскільки була зосереджена на навчанні.

Училище дало мені багато практичних знань. Ми мали доступ до пацієнта, що дуже важливо, нам дали вміння орієнтуватися в препаратах, призначеннях.

Добре пам’ятаю, коли вперше я прийшла на практичне заняття під час навчання в медичному училищі і мені медсестра на собі дала зробити внутрішньовенну ін’єкцію, щоб я поборола хвилювання.

Для медсестри важливі не лише знання в голові, а й вміння в руках. Це я відчула, коли після закінчення училища півтора роки працювала в гастроревматологічному відділенні ЦМКЛ. Причому як поступила в Івано-Франківську медичну академію, то ще рік продовжувала працювати, але потім стало важко поєднувати навчання і роботу.

У нашій фельдшерській групі були і хлопці, і дівчата. Атмосфера була гарна, дружня. З групою ми часто їздили на екскурсії.

Серед одногрупників був і мій майбутній чоловік Орест Говзан. Тож училищу ми завдячуємо народженням нашої сім’ї та наших двох синочків. Чоловік працював рентгенлаборантом в Лисецькій лікарні після закінчення училища, але на даний час не працює в медичній сфері.

Що б побажала сьогоднішнім студентам: гарно вчити теорію, освоювати практичні навички за час навчання, але при цьому не забувати бути людяними, співчутливими, вміти вислухати пацієнта, навіть  його життєві історії.

Наталія МАНДИЧ, випускниця Івано-Франківського базового медичного училища 2002 року.

{gallery height=550 width=480}85_rozpovidei/smandych{/gallery}