ДІВНИЧ Богдан Ігорович. Навчався в Івано-Франківському базовому медичному коледжі у 2012-2016 рр. Завершив навчання з відзнакою за спеціальністю «Лікувальна справа» (фельдшер). У 2016-2021 рр. навчався в Івано-Франківському національному медичному університеті. З 2021 по 2024 рік здобуває спеціалізацію за фахом «акушерство та гінекологія» на базі Івано-Франківського обласного перинатального центру. З 2022 по 2024 рік навчається в Українському католицькому університеті за магістерською програмою «Публічне управління та адміністрування». Стипендіат конкурсної програми «Завтра.UA». У 2020-2019 рр. – президент Української медичної студентської асоціації в Івано-Франківську.
Богдан ДІВНИЧ: У стінах коледжу ми стали особистостями, і кожен з нас спромігся знайти свій шлях до успіху
ІФМФК навчив мене, дав мені впевненість цілеспрямовано йти до своєї мети. Я переконаний: якщо до можливості докласти достатньо зусиль та трішки везіння, то ціль буде досягнута.
Ще в дитячому садочку (з розповідей батьків) я вирішив стати лікарем і ще в чотири роки на питання: «Ким ти хочеш бути?» з впевненістю відповів, що коли виросту – стану гінекологом! Тому мета щодо професійного розвитку була визначена досить швидко, що неодноразово створювало привід розвеселити друзів та родичів. Першим вагомим кроком до досягнення цієї цілі було рішення вступити до Івано-Франківського базового медичного коледжу. Щиро кажучи, після здачі вступних іспитів дні в очікуванні результатів минали в хвилюванні, адже конкурс на місце був дуже високим – із 7 вступників приймали тільки одного. Коли мені зателефонували з приймальної комісії ІФБМК і повідомили довгоочікуване «Так, ви вступили!», я знав, що, навчаючись тут, стану ближче до реалізації своєї мети.
Згадувати початок навчання можу тільки з посмішкою. Перша лінійка: зграя ворон, всі в білих халатах та шапочках поспіхом намагаються знайти своє місце на подвір’ї коледжу, відмічене крейдою. І я, що живу за 5 хвилин ходьби від навчального закладу, мало не запізнився. Ця коротка відстань неодноразово грала зі мною злий жарт, і якщо зараз запитати в одногрупників, яким вони мене пам’ятають, то відповіли б, що на першу пару я часто заходив із другим дзвінком та вибаченнями. На щастя, з часом це стало радше винятком ніж закономірністю.
Оцінюючи роки навчання зараз, можу сказати, що моїй групі справді пощастило з куратором – Олександром Романовичем Кравцем. Дякуючи йому, ми згуртувались та, попри всі труднощі: море домашнього завдання, контрольні та жорстку дисципліну, – стали справжніми друзями. Олександр Романович зумів знайти підхід до кожного з нас та спрямувати той підлітковий максималізм у правильне русло. З ним ми відвідували театр та грали в сніжки, бували на екскурсіях на цегельному заводі та вчились етикету за столом в коледжі ресторанного сервісу – одним словом, пізнавали життя, його правила та виклики. Сподіваюсь, вам пощастило познайомитись з цим чудовим викладачем та перейняти частинку його життєвої мудрості та позитиву.
Насправді, кожен з викладачів зробив свій внесок у мій розвиток та на певних етапах допоміг у формуванні життєвих цінностей, за що я їм невимовно вдячний.
Завдяки Галині Іванівні Іванишин, її любові до української мови та літератури та її настанові: «Основне в житті залишити слід, а не наслідити» я став відповідальніше ставитись до навчання та активно почав займатись громадською діяльністю.
Роман Іванович Малець – творчий та мудрий викладач. Вивчати латинську мову з ним – одне задоволення, він завжди вмів пояснити та підтримати. Під його керівництвом мені вдалось вперше стати одним із авторів книги та опублікувати два кросворди з латинськими термінами. Саме його креативний підхід змотивував мене до творчої та наукової діяльності пізніше. І вже через рік мені вдалось написати першу наукову роботу з акушерства та гінекології разом з Анною Антонівною Кіршак та зайняти 2 місце на ХХ міжнародному медичному конгресі студентів та молодих вчених у Тернополі.
Перші два роки навчання минули для мене досить інтенсивно, я багато часу вчився, брав участь у театральних виставах, які організовував профком коледжу, грав на баяні в музичному ансамблі. Згадую настанови директора ІФМФК Володимира Васильовича Стасюка, що потрібно відповідально вчитися з самого початку і потім буде легше. Він ділився власним досвідом навчання в коледжі, що справляло на мене сильне враження, і я брав з нього приклад. Завдяки сумлінному навчанню на другому курсі мені вдалось перевестись з платної форми на державну.
Окремі слова подяки висловлюю Марті Любомирівні Шкандрій, яка курувала нашу групу з третього року навчання. Вона завжди вміла знайти потрібні слова та ставилась до нас як до власних дітей.
Світ медицини завжди був для мене цікавим. Деякі предмети бути складними, наприклад, фармакологія та патологічна фізіологія, але завдяки спільній з одногрупниками підготовці до заняття, роботі в бібліотеці та терплячості викладачів ці предмети вдалось освоїти.
Найбільше любив три предмети: «Догляд за хворими та ММТ», «Внутрішня медицина», «Акушерство та гінекологія».
Догляд за хворими та ММТ читала Христина Миколаївна Куцан, вона навчила нас виконувати основні медичні маніпуляції. Заняття з нею завжди минали легко та в здоровій конкуренції поміж одногрупниками – хто ж перший сьогодні відпрацює навичку внутрішньовенної ін’єкції! Здобуті навички були необхідні під час літніх підробітків (мені випала нагода стажуватись в центрі клінічних досліджень ЦМКЛ, працювати медичним братом операційного відділення «Прикарпатського центру репродукції людини» та медичним адміністратором «Центру Слуху») у час навчання в медичному університеті.
Заняття з внутрішньої медицини у Ярослава Олександровича Гарка. Прийти неготовим на заняття було неможливо, через його відповідальне ставлення до предмета зараз мені легко у практичній роботі з пацієнтами та при проведенні диференційної діагностики. А визначити шість основних ознак дослідження пульсу: частота, ритмічність, дефіцит, напруження, наповнення, симетричність на обох руках – я зможу навіть серед ночі.
І основне, акушерство та гінекологія, викладачка – Альона Миколаївна Валовіна. Пам’ятаю наші практичні заняття, її рекомендації вчитись за клінічними протоколами та ту першу операцію кесаревого розтину, де я побачив диво народження. Емоції переповнювали мене, мій погляд був прикутий до операційного поля та хірургів, які щойно врятувавши людське життя, дитину, продовжували операцію, рятуючи матір. Отримавши цей досвід, я зрозумів, що докладу всіх зусиль та стану акушер-гінекологом.
Разом із навчанням мені вдавалось поєднувати відпочинок в горах з одногрупниками, бути медичним супроводом у дитячих таборах ГО «ПЛАСТ», вдосконалювати знання з англійської мови, коли був членом міжнародної організації «AIESEC», бути керівником різноманітних волонтерських проєктів, а згодом, у 2017 році, поїхати на медичне стажування до Філіппін.
На четвертому курсі мені випала честь бути обраним головою студентського самоврядування ІФБМК. Це був незабутній досвід роботи з чудовими людьми, де ми вдосконалювали організаційні та презентаційні навички. Ми старались урізноманітнювати студентське життя: організовувати квести та вікторини для студентів, розважальні шоу «Хто зверху?», страйкболи, футбольні турніри. І що важливо, ми комунікували з адміністрацією ІФБМК, відчували її підтримку в реалізації наших ідей. Для прикладу, нам вдалось відмінити для студентів шапочки на лекціях, а також зібрати підписи для петиції до міського голови, в якій йшлось про впровадження пільгового проїзду для студентів.
Насправді, кожен день навчання був наповнений посмішками та студентськими пригодами, але найбільш знаковим днем за час навчання для мене був випускний. Диплом став фізичним підтвердженням отриманих знань та навичок, всіх приємних спогадів, недоспаних ночей та хвилювань. Це був день, коли до ночі святкуєш та з приємним сумом згадуєш спільний з друзями шлях навчання. Ми зростали під час Революції гідності, у стінах ІФБМК ми стали особистостями, і кожен з нас спромігся знайти свій шлях до успіху.
Дякуючи досвіду, друзям та викладачам навчатись в Івано-Франківському національному медичному університеті було легше.
У 2018 році, удосконаливши наукову роботу, яку я писав ще в медичному коледжі, подав на конкурсну програму «Завтра.UA» і став стипендіатам, був учасником конференції лідерів «Ялтинська Стратегія Розвитку» в 2019 році. Відновив та став президентом локального представництва «Української медичної студентської асоціації в Івано-Франківську», де з командою студентів вдалось організувати 35 різноманітних проєктів, які загалом відвідали більше 3 тисяч людей. Став учасником навчальної поїзди до Стокгольму від Фонду родини Богдана Гаврилишина (проєкт «Молодь змінить Україну»), а отримані знання та знайомства вдалось застосувати в реалізації проєктів в Івано-Франківську.
Шановний студенте, сподіваюсь, ти писатимеш власну історію спогадів зовсім скоро. Будь готовий до нових викликів, не бійся просити допомоги у викладачів та друзів. Присвячуй вільний час тому, що тебе цікавить, досліджуй, критично мисли, подорожуй та більше говори «ТАК» новим можливостям у житті. Повір, твоє навчання в Івано-Франківському медичному фаховому коледжі стане незабутнім досвідом!
Богдан ДІВНИЧ, випускник Івано-Франківського базового медичного коледжу 2016 року.
