Оксана ГРИЦУНЯК
"Задля допомоги ФАПу пішла у депутати селищної ради"
На місцевих виборах 2020 року до Войнилівської селищної ради пройшла завідувачка ФАПу с.Слобідка Оксана Миколаївна Грицуняк. Таку ж довіру жителі Войнилівської ОТГ висловили ще трьом медичним працівникам, причому троє з чотирьох депутатів – представники КНП «Войнилівський центр первинної медико-санітарної допомоги». Отож депутатами стали головний лікар центру ПМСД Олексій Качина, завідувачка ФАПу села Довпотів Ірина Гнатюк, медсестра Сівка-Войнилівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Надія Палагній і Оксана Грицуняк. І це свідчить про шанобливе ставлення односельчан до праці людей у білих халатах, про оцінку їхнього професіоналізму і небайдужості, громадянської активності і патріотизму. Показово, що усі четверо – представники первинної ланки охорони здоров’я. Як кажуть, ті, що найближче до людей.
В селищній раді попереднього скликання депутатами теж були Олексій Качина та Оксана Грицуняк. А раніше, ще до створення ОТГ, Оксана Миколаївна обиралася депутатом Перевозецької сільської ради.
І це при тому, що у родині Грицуняків троє дітей, господарка, які потребують часу і сил. Старшому Богдану 18 років, середульшому Денису – 11, найменшій Мар’янці – 5. На традиційні жіночі захоплення пані Оксані часу не вистачає, а от на депутатські доводиться знаходити. Як в народному прислів’ї: взявся за гуж – не кажи, що не дуж. Кожну справу треба доводити до кінця. А ще якщо тобі вірять люди. Та ще якщо це твої односельці, які знають тебе з народження.
Оксана Гончар (в дівоцтві) народилася у Слобідці, де останні 17 років завідує ФАПом А загалом сільським фельдшером працює більше двадцяти років. Коли після закінчення середньої школи за цільовим направленням поїхала вчитися в Івано-Франківське базове медичне училище, знала, що повернеться на Калущину.
– В родині у мене медиків не було, але я захотіла вчитися саме там, – каже Оксана Миколаївна про вибір фаху. – Не помилилася, полюбила – і так пішло.
Вчилася на відділенні «Акушерська справа». Зазначає, що всі викладачі запам’яталися, усім вдячна. Та з особливою теплотою згадує викладачку акушерства Уляну Михайлівну Думку та викладачку педіатрії Орисю Софронівну Чопик. Власне згодом у роботі сільської фельдшерки, якій доводиться нерідко мати справу і з вагітними, і з породіллями, і з маленькими дітьми, така наука дуже згодилася. А на якомусь зі свят в училищі студенти їхньої групи поставили сценку про бабу-повитуху, де Оксані випала роль ведучої.
Училище тоді вже знаходилося на вулиці Дзержинського (тепер Мазепи), хіба ще не було таким «обжитим», облаштованим. Гуртожитку не було, Оксана Гончар знімала квартиру разом з однокурсницею Галиною Грабовською з Войнилова. До того дівчата разом вчилися у школі, разом поступили. Галина теж спочатку працювала на ФАПі, а після одруження пішла медсестрою у школу в Калуші. До цього часу підтримують стосунки з студентською подругою, зідзвонюються.
Повернувшись у 1999 році після закінчення Івано-Франківського базового медичного училища в Калуський район, молода спеціалістка Оксана Гончар спочатку кілька років працювала завідувачкою ФАПу в сусідньому селі Павликівка. А потім перевелася у рідну Слобідку.
Це село по трасі, як їхати з Калуша на Бурштин. Від Калуша 14 кілометрів. До Войнилова, центру ОТГ, ще кілька. Місцеві люди здебільшого працюють у Калуші. ФАП, де завідувачкою Оксана Грицуняк, обслуговує два населені пункти – Слобідку і невеличке сусіднє село Кудлаківку. Разом це трохи більше 900 осіб. У порівнянні з тим, як колись, це трохи менше – бо помирає більше людей, як народжується, та і виїжджають з села.
– Зараз до рочку маємо п’ятеро діточок, – розповідає Оксана Миколаївна. – А раніше бувало 15-20.
Її хвилює, що менше народжується дітей. А ще те, що сільські люди подекуди пізно звертаються до медиків.
– Хіба вже як припече. Проблемно закликати їх на огляди. Проводимо бесіди, роз’яснюємо, але..., – фразу не закінчує, та і так все зрозуміло.
Робота сільського фельдшера така, що люди і на ФАП за медичною допомогою звертаються, і викликають на дім. Бувало з викликами і 22-25 за день – як який день і яка пора року. Та і звертаються з усім.
– Що тільки декого заболіло – найперше до нас, а вже потім що складніше – відправляємо у Войнилів чи Калуш, – розповідає Оксана Миколаївна. – Робочий день у мене ненормований. Я ж проживаю в селі. І після роботи, і у вихідний, і вночі – постійно є виклики. Але нічого.
Оте підсумкове «але нічого» свідчить, що Оксана Грицуняк такий графік і такі умови праці вважає звиклими, нормальними, якби наперед закладеними у її професійні обов’язки. Зараз на ФАПі є тільки двоє працівників – вона, завідувачка ФАПу, і молодша медсестра. Раніше у штатному розкладі було трохи більше – посада фельдшера і пів посади акушерки. Після реформи первинної ланки останню скоротили, залишилася лише посада фельдшера. А оплата праці у працівників ФАПу не як у сімейних медсестер, а мінімалка. Від цього трохи прикро.
ФАП у Слобідці типовий, на три кімнати. Нещодавно зробили ремонти, забезпечені обладнанням: глюкометри, пульсоксиметри, пікфлоуметри. Виконують тут різні назначення лікарів. Хто хоче, може поїхати на денний стаціонар у Войнилові, але старші люди, яким важче добиратися, йдуть з назначенням сімейної докторки на ФАП.
Це тепер фельдшерсько-акушерський пункт має такий вигляд. А кілька років тому навіть воду доводилося носити з криниці, приміщення і ззовні, і всередині потребувало ремонту. Оксана Миколаївна зізнається, що тому і пішла в депутати, аби щось зробити на ФАПі.
Войнилівська ОТГ створена у 2017 році. Тоді її очолила молода жінка Мар’яна Масляк, яка ще не мала тридцяти років. У 2020 році люди знову її обрали головою ОТГ.
– Вона енергійна, прислухається до думки депутатів і людей, багато помагає, – розповідає Оксана Грицуняк, яка теж вдруге обрана депутатом селищної ради. –Відколи Мар’яна Романівна стала головою ОТГ, дуже багато змінилося на краще і на ФАПі, і в селі.
В минулому році на ФАПі села Слобідка провели ремонти, перекрили дах, поміняли огорожу, провели воду. Тепер є насос і бойлер, тож весь час є тепла вода – колись про таке в сільському лікувальному закладі і не мріялось.
– У нас зробили все нормально, – підсумовує Оксана Грицуняк – а тепер в сусідньому селі на ФАПі розпочинаються ремонти. Стараємося, щоб щороку на якось новому закладі зробити. Бо у всіх за раз не вдасться, треба поступово
І якщо раніше люди побоювалися створення ОТГ, бо не знали, що їх чекає, то тепер побачили, що на громаду надходить більше коштів, а отже можна більше зробити.
Сама ж Оксана Миколаївна Грицуняк вже звикла, що до неї, як до депутата, люди звертаються з різними проблемами, а не лише медичними. Від стратегічних для розвитку ОТГ питань до благоустрою населених пунктів (і не лише одного, де живе, а усіх восьми сіл, які входять до складу об’єднаної територіальної громади) і навіть до суперечок сусідів через межу – у все потрібно вникати. За часів депутатства зрозуміла, що на першому місці повинні бути інтереси громади, усіх людей.
Галина Добош.
