Галина ХОРБУТА

 

"Професія наша не визнає випадкових людей"

Скільки часу минуло, а Галина Михайлівна Хорбута, головна медсестра КНП «Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради», пам’ятає свою посвяту в медичні сестри. Як прийшла вона у 1976 році після закінчення Івано-Франківського медичного училища в МКЛ № 1, так і працює тут незмінно, хіба на різних посадах. І всі ці роки в цьому лікувальному закладі підтримується традиція такої урочистої посвяти молодих медсестер у професію. От тільки у минулому році через пандемію коронавірусу не змогли її провести.

Головна медсестра тепер сама дотична до організації таких свят. Традиційно вони приурочені до Всесвітнього дня медичної сестри, що відзначається у травні. Тоді перед багаточисельною аудиторією випускниці медичних коледжів (буває, і по десять в один рік) складають клятву «через свій трудовий шлях чесно пронести звання медсестри». Свято доповнюють слова вітань від наставників і представлення дівчатами улюбленої справи, вишивки, кулінарні смаколики, світлини і дитячі малюнки, концертні номери і подарунки. Приміром, пісні від медичних сестер Ніни Бакай, Зоряни Рощук (до речі, обидві випускниці ІФБМК).

Телевізійники, які люблять робити такі сюжети через гарну картинку, беруть інтерв’ю у Галини Хорбути або записують її слова вітань молодим медсестрам: «Професія наша не знає випадкових людей. Вона приймає лише відданих клятві своїй. Зберігайте вірність обраній дорозі!».

– Ми робимо все, аби така подія запам’яталася на все життя, – каже Галина Михайлівна. – Так, як запам'ятала я свою власну. Ця традиція в нашій лікарні незмінна. Ще одна добра справа, яка була у нас популярна свого часу і яку варто би відродити, – це конкурси медичних сестер, на яких дівчата не лише демонстрували професійні вміння, а й показували свої улюблені справи поза межами роботи: хто малював, хто вишивав, хто співав.

До слова, Галина Михайлівна свого часу теж брала участь в обласному конкурсі на кращу медичну сестру – про це нагадують фотографії. Бо теж має багато талантів та захоплень. Сама теж з юності і протягом всього життя співала. Можливо, тому з такою любов’ю організовує в лікарні посвяти у медичні сестри, різні конкурси. Дещо раніше в МКЛ № 1 був вокальний ансамбль і великий хор, в яких вона теж співала. А ще раніше – в Івано-Франківському медичному училищі, у Дмитра Циганкова.

В родині Галинки Плетяк (в дівоцтві) медиків не було, але вибір медичного фаху для неї не був випадковим чи імпульсивним кроком.

– Вже зі школи, як була трохи більша, я знала, що хочу лікувати хворих, –  згадує пані Галина. –  То мені було до душі. Мріяла бути лікарем, а вийшло так, що стала медичною сестрою.

У 1973 році після восьмого класу дівчина з с. Луквиця («гарне, мальовниче село») Богородчанського району вступила на відділення «Сестринська справа» – без екзаменів, за співбесідою.

Згадуючи ту співбесіду і комісію, яка її проводила, насамперед називає директора училища Григорія Григоровича Гавриша і Дмитра Гнатовича Циганкова. Згодом Дмитро Гнатович у їхній групі вів уроки етики і естетики. Та головне, що їй «пощастило співати у Циганкова». Нехай це був не той невеликий ансамбль, з яким Дмитро Гнатович їздив на концерти за межі області і України, а розширений колектив, який виступав на різноманітних заходах в Івано-Франківську, однаково вважає для себе за честь, що співала в тому великому училищному хорі. У Дмитра Циганкова, відомого прикарпатського композитора і керівника художньої самодіяльності медколеджу, було кілька колективів, виступи яких дуже гарно сприймали глядачі.

А от математику в їхній групі Дмитро Гнатович не вів. Математичкою у них була класна керівничка Тетяна Василівна Тельпова. Згадує й інших викладачів, яким вдячна за добру науку: з фармакології Катерина Михайлівна Якубів, з суспільствознавства Параска Василівна Надрага, з акушерства і гінекології Чеслава Михайлівна Рішко.

Галина Михайлівна з сумом каже, що чимало її викладачів покійні. Як-не-як 45 років після закінчення медучилища минуло.

Тішиться, що до цих пір зустрічається з викладачкою педіатрії Орисею Софронівною Чопик, викладачкою мікробіології Юлією Юліанівною Саган. Найприємніше, що і вони її пам’ятають. Коли в їхній лікарні лежала Дарія Федорівна Слободян, викладачка біології, Галина Михайлівна розповіла про себе, свою групу, яка була активною, і вчителька їх пригадала. Значить, добрі були викладачі, якщо учні їх пам’ятають через стільки років.

За кілька днів до свого 18-річчя Галинка Плетяк за направленням прийшла в МЛК № 1. Працю розпочинала в хірургічному відділенні. Недовго, три місяці, була палатною медсестрою, а згодом 17 років – маніпуляційною медсестрою, пізніше –  старшою медсестрою цього відділення.

–  Якщо пройдеш курс в хірургічному відділенні, значить, тобі не страшно ніде працювати, – переконана Галина Михайлівна. – Ми, медичні сестри, теж були задіяні до операцій, нерідко складних. Вважаю, що мені хірургічне відділення дуже помогло у всьому.

З 2006 року Галина Хорбута – головна медсестра лікарні. Зараз в її підпорядкуванні 175 медичних сестер і 98 молодших сестер. Колектив великий, всьому потрібно давати лад.

І особливо додалося проблем, коли Івано-Франківську МКЛ № 1 визнали однією з опорних для лікування корона вірусу, «першої лінії». Тут було створено три ковідні відділення.

– На перших порах було дуже складно, – згадує початок пандемії. – Всі переживали, не знали як і що буде. Дехто навіть розрахувався з роботи. Спочатку не було стовідсоткового забезпечення засобами захисту. А потім звикли, минув страх, уже з інших відділень хотіли переводитися в ковідні. Дякувати Богу, зараз робота наладилася.

За хвильку додає, що хтось мусить працювати, це їхня професія. Багато хто з медичних працівників перехворів. У самої хвороба була легшої форми, «перенесла на ногах».

Нерідко головну медсестру запрошують на зустрічі чи урочистості в ІФБМК.

– Звичайно, теперішній коледж не порівняти з тим, що ми вчилися. – розповідає Галина Хорбута. – У 70-х роках медучилище ще знаходилося в старому приміщенні по вулиці Галицькій. Тоді все було бідненько. А зараз така база, все мають – тільки вчитися. Навіть під час карантину студенти могли відпрацьовувати практичні навики, виконання маніпуляцій у гарно обладнаних навчальних класах з муляжами, фантомами. В цьому велика заслуга директора коледжу Володимира Васильовича Стасюка.

Як головна медсестра Галина Хорбута відповідає за студентську практику. Відзначає, що теоретично студенти Івано-Франківського медичного фахового коледжу (Івано-Франківського базового медичного коледжу) підготовлені добре.

–  Є такі діти, що хочуть ще навчитися, все побачити, –  особливо цінує таких. –  Звичайно, бувають і сачкуни, але їм нема куди сачкувати, бо і я як відповідальна за практику їх перевіряю, і викладачі коледжу щоденно перевіряють. Так що вони у нас на контролі постійно.

Сама спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, бере активну участь в діяльності Асоціації медичних сестер міста Івано-Франківська, яка об’єднує зараз сто медсестер. Організовували різні семінари, конференції. І це важливо для підвищення кваліфікації фахівців.

Тож вільного часу у Галини Хорбути дуже мало. А якщо і є, то проводить його з внуками – 13-річним Станіславом і 8-річним Андрієм.

–  На жаль, чоловік помер, так що радію внукам...

Донечки Оксана і Уляна в медицину не пішли, закінчили Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Одна закінчила факультет філології (українська мова і література), інша вибрала фах дизайнера. Очевидно, від мами передався нахил до творчості. Бо окрім того, що Галина Хорбута любила співати, вона ще й гарно вишивала.

А в МКЛ № 1 саме вона, головна медсестра лікарні, організовує різні конкурси, виставки творчих робіт, посвяти в професію. Бо, переконана, життя повинно бути багатоплановим і яскравим.

Галина Добош.

Наша адреса

Для студентів

Moodle

Корисні посилання

ZNO

vfpo

Copyright © 2021 Комунальний заклад фахової передвищої освіти "Івано-Франківський медичний фаховий коледж" Івано-Франківської обласної ради

Пошук